Справа: № 759/15781/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Миколаєць І.Ю Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
16 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Позивач з серпня 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та 19 березня 2013 року йому вперше встановлено другу групу інвалідності довічно, у зв'язку з отриманням травми через довготривалу дію компонентів ракетного палива, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК серії 10 ААА №805530 від 19.03.2013 року (а.с.10).
Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про виплату йому пенсії у розмірі 16019,74 грн., за результатом розгляду якої Листом Відповідача №20045/03/Б-2087 від 18 жовтня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.6), Позивача повідомлено, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Дійсно, згідно з п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (надалі Закон № 911-VIII), у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» частину п'яту статті 43 доповнити реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Проте, відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Як зазначає Відповідач, згідно з частиною першою ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, зокрема, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а відтак дії Відповідача щодо відмови йому у зазначеному є протиправними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 січня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Степанюк А.Г.
Кузьменко В. В.