ухвала
13 березня 2017 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року щодо нього,
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Цим же вироком ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 2 ст. 28, ст. 198 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року вищевказане судове рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про долю речових доказів змінено. У решті вирок місцевого суду від 23 червня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вищевказаних судових рішень щодо нього судом касаційної інстанції.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та вимоги до суду касаційної інстанції.
Так, у скарзі засуджений не погоджується з оцінкою судом доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, надає їм власну оцінку, по суті зазначає про неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу вимог ст. 438 КПК України не є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом касаційної інстанції.
Окрім того, вимоги касаційної скарги не узгоджуються зі ст. 436 КПК України, якою передбачені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, не вбачається конкретно, яке рішення суд касаційної інстанції повинен ухвалити за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі слід зазначити чи бажає особа, яка подала касаційну скаргу, брати участь у касаційному розгляді, чого ОСОБА_4 не зробив.
Оскільки касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 слід залишити без руху як таку, що не відповідає вимогам ст. 427 КПК України, клопотання засудженого про зупинення виконання вироку місцевого суду щодо нього слід залишити без розгляду, так як вирішення заявленого в клопотанні питання можливе на стадії підготовки касаційного розгляду, що передбачено ст. 430 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року щодо нього залишити без руху та надати для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3