15 березня 2017 року м. Київ К/800/7540/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною відмову Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії; зобов'язати провести їй перерахунок та виплату з 01 грудня 2015 року, призначеної у розмірі 80% від заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, відповідно до статей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради №6-5442 від 10 серпня 2016 року.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм КАС України та Закону України «Про державну службу». Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосували норми законодавства, якими врегульовано порядок призначення та перерахунку пенсій державних службовців та не врахували практику Європейського суду з прав людини у цій категорії справ.
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суди виходили з наступного.
Судами встановлено, що позивач отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 % заробітної плати.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку із підвищенням посадового окладу державного службовця за останнім місцем роботи.
Листом від 09 вересня 2016 року №8989/03 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії мотивуючи своє рішення тим, що з 01 червня 2015 року перерахунок пенсії не здійснюється згідно пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено цю норму у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Крім того, постановою КМ №1013, норми якої набрали чинності з 15 грудня 2015 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу».
Водночас, апеляційний суд зазначив, що нездійснення перерахунку пенсії позивачу не призвело до зменшення розміру пенсії, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Так, у пункті 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до позиції, викладеної Європейським судом з прав людини у рішенні «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», зазначені положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат: «Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень».
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення перерахунку призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01 січня 2015 року, а Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набув чинності з 01 травня 2015 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача та проведення перерахунку пенсії позивачу.
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судового рішення апеляційної інстанції, а викладені в ній доводи перевірені судом і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Головчук