16 березня 2017 року м. Київ К/800/39651/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південькабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення пені, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року,
У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Завод «Південькабель» (далі - позивач, ПАТ «Завод «Південькабель») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути на його користь з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУДКСУ у Харківській області) пеню у сумі 9563,26 грн., нараховану на заборгованість з відшкодування ПДВ за серпень 2012 року у сумі 971775,00 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року у, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що сума бюджетного відшкодування за серпень 2012 несвоєчасно відшкодована позивачу, у зв'язку із простроченням виплати ПАТ «Завод «Південькабель» зазначеного бюджетного відшкодування у нього виникло право на нарахування та стягнення пені на суму простроченої заборгованості.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, ДПІ) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст.ст. 7, 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
19.09.2012 року позивач звернувся до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2012 року (а.с. 119).
Посадовими особами відповідач було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Південкабель» (код ЄДРПОУ 00214534) з питань достовірності та законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року в сумі 3618886 грн. та достовірності нарахування бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 978457 грн.
Результати перевірки були оформлені актом від 19.11.2012 року №510/40-028/0214534, яким підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 971775,00 грн., задекларованого позивачем 19.09.2012 року (а.с. 5-14).
Після закінчення перевірки відповідач не виконав приписів п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України, а саме не надав у п'ятиденний строк органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 2а-13520/12/2070 позовні вимоги ПАТ «Завод «Південкабель» до відповідача та ГУДКСУ у Харківській області про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі: стягнуто з держбюджету в особі ГУДКСУ у Харківській обл. на користь позивача бюджетну заборгованість відшкодування ПДВ у сумі 971775,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року залишено без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.
За змістом п.п. 200.7 та 200.10 вказаної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з п. 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).
З огляду на зазначене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
На суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що п'ять робочих операційних днів для органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів спливало до 05.12.2012 року. Таким чином, позивачем розраховано пеню за 40 днів, саме з 05.12.2012 року по 13.01.2013 року, з урахуванням облікової ставки НБУ, яка діяла з 28.03.2012 року у розмірі 7,5 %. Отже пеня за вказаний час становила 9563,26грн.(5%*1205=9,0%(річних):366дні=0,0246%(щоденний)*40днів*971775,00заборгованість):100=956 3,26 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).
Наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми пені нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати пені на суми податку, що не відшкодовані платникам протягом визначеного ст. 200 ПК України строку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми пені, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 9563,26 грн.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення..
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року у справі № 820/254/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна