Ухвала
іменем україни
01 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України ,мотивуючи свої вимоги тим, що з серпня 1989 року він вселився в указану квартиру зі згоди її наймача ОСОБА_6, після її смерті за згодою наступного наймача ОСОБА_7 у листопаді 2010 року зареєструвався в квартирі, а після виселення сім'ї останнього - залишився проживати у спірній квартирі.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.
У статті 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що набувальна давність відповідно до положень ст. 344 ЦК України поширюється на випадки, коли особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти днів, однак спірна квартира не могла бути об'єктом застосування вказаної норми права, оскільки не мала статусу «чужого майна», не була приватизована жодною фізичною особою у передбаченому законом порядку та до ухвалення рішення судом першої інстанції фактично не вибувала із комунальної власності. Крім того, набувальна давність поширюється лише на випадки фактичного, без титульного володіння чужим майном, а наявність певного юридичного титулу виключає застосування набувальної власності, зареєструвавшись у спірній неприватизованій квартирі 23 листопада 2010 року, позивач набув лише право користування.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:Т.О. Писана І.М. Завгородня В.М. Коротун
