ухвала
17 березня 2017 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31січня 2017 року,
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року, та визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року скасовано вищевказаний вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_5 покарання. Призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на усіх підприємствах, організаціях, установах незалежно від форми власності строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року, більш суворим, призначеного за цим вироком, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на усіх підприємствах, організаціях, установах незалежно від форми власності строком на 3 роки.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку вищевказаних судових рішень судом касаційної інстанції.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Так, обґрунтування вимог касаційної скарги захисника ОСОБА_4 викладено без урахування положень ст. 433 КПК України, що визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Також у скарзі ОСОБА_4 формально посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення судами вимог кримінального процесуального закону, не наводячи належних та чітких аргументів на підтвердження своєї позиції. Окрім того, у скарзі ОСОБА_4 на зазначає про наявність таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та могли б бути безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України,
Касаційну скаргу захисника захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31січня 2017 року залишити без руху та надати для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3