15 березня 2017 року м. Київ К/800/33485/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Калашнікової О.В.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно", треті особи: Приватне підприємство "Ерідан", Гаражно-будівельний кооператив "Авіатор", про визнання незаконними і нечинними дій, скасування здійсненої на їх підставі реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", треті особи: Приватне підприємство "Ерідан", гаражно-будівельний кооператив "Авіатор" про визнання незаконними і нечинними дій, скасування здійсненої на їх підставі реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, позовні вимоги залишено без розгляду відповідно до положень статей 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року залишено без змін.
06 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати таку ухвалу, прийняти нову ухвалу про продовження розгляду позовної заяви і її вимог по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, справу направити до суду першої інстанції для вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як встановлено, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2014 року залишено без розгляду відповідно до положень статей 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Подаючи заяву про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилався на те, що у газеті «Юридична консультація», випуск № 5 за березень 2016 року, у рубриці «Судовий дайджест» на сторінці 11 вказується, що Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1844цс15 підтвердив обов'язкову для всіх судів правову позицію, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність не може застосовуватися за жодних обставин.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
З аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі суду чи заявнику на час розгляду справи.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що висновки, які містяться у постанові Верховного Суду України № 6-1844цс15 можуть вплинути на судове рішення у цій справі. Так, висновки, які наведені у вказаному судовому рішенні стосуються застосування положень щодо позовної давності згідно Цивільного кодексу України, які до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки до спірних правовідносин застосовуються положення статей 99, 100, 155 КАС України, які по-іншому врегульовують застосування положень щодо наслідків пропуску строку звернення до суду, а саме суд їх застосовує з власної ініціативи. Подання особами, що беруть участь у справі заяв про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду КАС України не передбачає.
Отже, наведені позивачем обставини не є істотними у цій справі, не спростовують фактів, які було покладено в основу судового рішення, а тому не є ново виявленими обставинами.
Крім того, зазначені заявником факти були відсутні на час винесення судового рішення, про перегляд якого за ново виявленими обставини подав заяву позивач.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про залишення без задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі заявник стверджує про порушення судом першої інстанції закону, у зв'язку з розглядом справи у порядку письмового провадження.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може.
Так, частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на підставі вказаної норми правомірно перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні, оскільки не було перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 КАС України. При цьому, як вбачається з журналу судового засідання від 26.05.2016 року, прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: