16 березня 2017 року м. Київ К/800/8582/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року,
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Банош» (далі - позивач, ТОВ «Банош») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ) від 28.07.2015 року № 0000382200, № 0000392200 та № 0000402200.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надає позивачу право на формування податкового кредиту у перевіряємий період.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, а тому ним правомірно сформовано податковий кредит та витрати по таким господарським операціям, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Банош» не порушувало вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських операцій із платком податків ТОВ «Вермікуліт Трейд» за жовтень та листопад 2014 року та із платником податків ТОВ «Ан Капіталіст» за грудень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 16 липня 2015 року № 1148/09-07-22-00-12/33156172.
У висновках вказаного акту перевірки відповідачем вказано про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 872 733,39 грн. та внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 157 092,00грн.; п. 198.1.-198.3., 198.6. статті 198, п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 174 546,68 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 125 000,07 грн., за листопад 2014 року на суму 33 333,34 грн., за грудень 2014 року на суму 16 213,33 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 158 334,00 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 125 000,00 грн., за листопад 2014 року на суму 33 334,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою зобов'язань та сумою податкового кредиту (р.19) Декларації на суму ПДВ 16 213,00 грн. за грудень 2014 року.
На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем 28.07.2015 року прийнято податкові повідомлення рішення: № 0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 157 092,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 78 546,00 грн.; №0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 158 334,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 79 167,00 грн.; № 0000402200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 213,00 грн.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України).
З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно, витрати на придбання товарів/послуг, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів та послуг, судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників надати обумовлені договорами послуги та здійснити поставку товарів, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Вермікуліт Трейд» та ТОВ «Ан Капіталіст».
Між позивачем та ТОВ «Вермікуліт Трейд» було укладено договір підряду № 05/08 від 05.08.2014 року на будівництво житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом за адресою: проспект Перемоги 90/1 у м. Києві та договір підряду № 04/08 від 04.08.2014 року з ТОВ «Вермікуліт Трейд» на будівництво житлового будинку по вул. Гоголівська, 14 у м. Києві.
До перевірки відповідачу було представлено тристоронній договір від 08.10.2014 року, укладений між ТОВ «Вермікуліт Трейд» (кредитор) та ТОВ «Геос» (первісний боржник, правонаступником якого є позивач), а також ТОВ «НВФ Укрбудпроект-1» (новий боржник), за умовами якого первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) щодо сплати грошових коштів в розмірі 911 652,75 грн., в т.ч. ПДВ - 151 942,13 грн. за договорами № 05/08 від 05.08.2014 року та № 04/08 від 04 серпня 2014 року, укладеними між первісним боржником та кредитором та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору (основний договір) і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором. Не пізніше п'яти днів з дати підписання договору, первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 911 652,75 грн. шляхом безготівкового розрахунку. Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору. Первісний боржник зобов'язується передати новому боржнику документи, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором: договори № 05/08 від 05.08.2014 року та № 04/08 від 04.08.2014 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт.
Крім того, між ТОВ «БК «Геос» (підрядник, правонаступником якого є позивач) та ТОВ «Вермікуліт Трейд» («субпідрядник») укладено договір підряду № 02/09 від 02 вересня 2014 року, за умовами якого, Субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Підрядника своїми силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації роботи на будівництво житлових будинків готельно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-побутового призначення на проспекті Академіка Глушкова, 92-Б в Голосіївському районі м. Києва (будинок 1). Договірна вартість робіт визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт. Договірна вартість може бути змінена шляхом укладання додаткових угод. Закінчення робіт - грудень 2014 року. Розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно Акту (форми КБ-2в) і довідки про вартість (форма КБ-3) виконаних підрядних робіт, оформлених представникам сторін. Підрядник передає Субпідряднику необхідні для виконання робіт комплект проектної документації протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору.
На підтвердження реальності вчинених господарських операцій, та відповідно правомірності формування витрат та податкового кредиту за даними відносинами, позивачем надані копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.
Досліджуючи надані позивачем первинні документи, суди попередніх інстанцій встановили, що: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) за жовтень-листопад 2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) №№ 4, 5, 3, 1, 2 за жовтень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вермікуліт Трейд» не містять таких обов'язкових реквізитів, як дата і місце складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) №№ 3 та 1 за жовтень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вермікуліт Трейд», крім наведеного, взагалі не містять підпису відповідальної особи підрядника - ТОВ «Геос» (позивач у справі); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) не містить посилань на період за який його складено, дати і місця складання та посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Тобто, наведене не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійснені відповідних господарських операцій, встановити місце та дату складання первинних документів по таким операціям, що в сукупності позбавляє можливості встановити факт їх реальності.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Ан Капіталіст», судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
В ході дослідження наданих позивачем первинних документів (актів наданих послуг, податкових накладних) на підтвердження реальності його взаємовідносин з ТОВ «Ан Капіталіст», судом встановлено, що зі змісту таких первинних документів неможливо встановити, які саме рекламні послуги надавалися контрагентом позивачу та в якому об'ємі, отже вони не містять обов'язкових реквізитів, що в сукупності позбавляє можливості встановити факт їх реальності.
Позивачем надано акт надання послуг № 34 від 31.12.2014 року, в якому зазначено найменування робіт/послуг: розміщення рекламних матеріалів у грудні 2014 року. ТОВ «Ан Капіталіст» виписало на користь ТОВ «БК «Геос» податкові накладні. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі. Сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту.
Між тим, зі змісту таких первинних документів неможливо встановити, які саме рекламні послуги надавалися контрагентом позивачу та в якому об'ємі, отже вони не містять обов'язкових реквізитів, що в сукупності позбавляє можливості встановити факт їх реальності. Слід зазначити, що податкові накладні містять посилання на договори про надання послуг від 01.12.2014 року б/н та від 15.12.2014 року б/н, однак копій зазначених договорів в матеріалах справи не міститься.
Надані позивачем суду платіжні доручення в якості доказів здійснення розрахунків з контрагентами ТОВ «Вермікуліт Трейд» ТОВ та «Ан Капіталіст», не містять відміток банку про їх проведення, що ставить під сумнів їх автентичність. При цьому, жодних інших документів, що можуть підтвердити проведення оплати наданих послуг позивачем не подано.
Крім того, з наявних матеріалів справи не вбачається у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для виконання робіт та надання послуг, що становлять зміст спірних господарських операцій, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів або виробництва, приміщень тощо, враховуючи обсяг будівельних робіт та рекламних послуг, що надавалися. Будь-яких доказів про залучення контрагентами підрядників для забезпечення виконання умов укладених господарських договорів також до суду не надано.
Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Вермікуліт Трейд», ТОВ «Ан Капіталіст».
Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагентів позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем належним чином підтверджено, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем господарських договорів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарських операцій та їхні вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.07.2015 року № 0000382200, № 0000392200 та № 0000402200.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 826/16117/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
І.В. Борисенко
В.П. Юрченко