13 березня 2017 року м. Київ К/800/7203/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним порушення вимог статтей 22, 46 Конституції України щодо виплати пенсії; зобов'язання відповідача негайно поновити права позивача щодо отримання державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно з законом, здійснивши відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату зазначеної пенсії в подальшому за рахунок Державного бюджету України.
Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС (1 категорія) та інвалідом 2 групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильської АЕС довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та копією витягу із акту огляду МСЕК №066686.
Позивач отримував пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до листопада 2011 року.
Однак, у зв'язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 6 липня 2011 року №745, проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір зменшився.
07 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення нарахування та виплати належних йому державних пенсій як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Конституції України.
Листом від 21 листопада 2016 року №321/Д-01 відповідач повідомив позивача, що з 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України №76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції. Конституційні права позивача встановлені статтями 21, 22, 46 Конституції України не порушено, а тому відсутні будь-які підстави для розрахунку та сплати невиплачених коштів.
Судові рішення мотивовані тим, що 28 грудня 2014 року на підставі Закону України № 76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені в новій редакції, згідно з якою умови, порядок призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
У Рішенні Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначено, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Також вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку, що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак