14 березня 2017 року м. Київ К/800/18198/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі директора Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Іпатова А.В. про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі директора Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Іпатова А.В., в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо визначення ступеню розладу функцій органів і систем його організму та надання інформації щодо його клініко-функціонального діагностування; зобов'язати відповідача повторно провести клініко-функціональне діагностування та надати остаточний повний діагноз його захворювання; стягнути з відповідача на його користь понесені витрати в сумі 300 грн. та моральну шкоду в розмірі 36540 грн.
Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто позивачу як непідсудну Тернівському районному суду м. Кривого Рогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку подання апеляційної скарги. Позивачу запропоновано сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі та вказати причини пропуску строку звернення до суду.
У визначені строки недоліки виправлені не були, тому ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону та є передчасним.
Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
За правилами статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі цього суду від 17 лютого 2016 року, а саме: не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та не сплатив судовий збір у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Проте, зазначений висновок суду апеляційної інстанції є передчасним з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Виходячи зі змісту цієї норми, нею встановлюється можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем доступу. Вона спрямована на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб.
З цією метою суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи і прийняти відповідне рішення.
У випадку незадоволення клопотання про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі про прийняте рішення та роз'яснити наслідки, а також вирішити питання про продовження стоку до усунення недоліків.
Проте, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі щодо його матеріального стану та причин пропуску строку апеляційного оскарження, не роз'яснив наслідків ненаведення інших причин пропуску строку апеляційного оскарження та наслідків несплати судового збору після відмови у задоволенні клопотання про звільнення від такої сплати.
В порушенні вимог пункту 3 частини 1 статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції ні в ухвалі від 16 травня 2016 року про залишення апеляційної скарги позивача без руху, ні в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та мотивів, з яких він не визнає поважними зазначені позивачем в апеляційній скарзі причини пропуску строку апеляційного оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що не розглянувши належним чином та не вирішивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з тяжким матеріальним становищем та не з'ясувавши причин пропуску строку, зазначених позивачем в апеляційній скарзі, та які останній вважав поважними, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.М. Заїка
М.І. Мойсюк