"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/41441/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Загороднього А.Ф.,
Пасічник С.С.,
при секретарі Борілло Ю.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_4,
провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року,
У червні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач, УМВС в Черкаській області) про визнання незаконним та скасування наказу №1082 від 5 червня 2015 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, залишеною без зміну хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Як встановлено судами начальником УМВС України в Черкаській області прийнято наказ №1082 від 5 червня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції Маньківського РВ УМС», яким, за грубе порушення службової дисципліни і законності, невиконання вимог Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, наказів МВС України №155 від 22 лютого 2012 року, №81 від 16 березня 2007 року, №157 від 15 травня 2007 року та №90 від 26 березня 2010 року щодо дотримання дисципліни і законності у службовій діяльності, дії, пов'язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушень, нехтування принципом законності в діяльності працівників міліції щодо чіткого і неухильного дотримання посадовими особами законодавства, які відповідно до свого становища повинні забезпечити виконання законів та Присяги працівника міліції, тобто вчинення проступків, які несумісні з перебуванням на службі, начальника сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області майора міліції Гаркавенка О.В. та старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 - звільнено з ОВС.
Підставою для прийняття зазначеного наказу стало службове розслідування за фактом внесення прокуратурою Черкаської області відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінального провадження відносно старшого оперуповноваженого СКР Маньківського РВУ МВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 та висновок, затверджений начальником УМВС України в Черкаській області полковником міліції В.В.Пустовар.
Не погоджуючись з наказом № 1082 від 5 червня 2015 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС, та, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку, дії позивача слід кваліфікувати як грубе порушення дисципліни, внаслідок чого відповідачем правомірно застосовано звільнення в якості крайнього заходу дисциплінарного впливу шляхом прийняття наказу № 1082 від 5 червня 2015 року.
Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 114 від 29 липня 1991 року.
Також, відповідно пункту 23 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до підпункту "є" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку;повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби (статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Як вже зазначалося в цій ухвалі, службове розслідування та винесений на його підставі оскаржуваний наказ про звільнення ґрунтуються на факті порушення органом прокуратури кримінального провадження.
Водночас, пунктом 67 Положення передбачено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
У свою чергу, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 Статуту (стаття 2 дисциплінарного статуту ОВС).
Оскаржувані ж судові рішення не містять мотивів, за яких суди, розглянувши справу, дійшли висновків щодо наявності в діях позивача ознак саме дисциплінарного проступку, що є визначальним, в даному випадку, для правильного вирішення спору.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням викладеного, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді судам слід врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, надати належну правову оцінку доводам відповідача, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Швець
А.Ф.Загородній
С.С.Пасічник