15 березня 2017 року м. Київ К/800/7483/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі за позовом Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Очеретяного Максима Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на вказане судове рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною п'ятою якої, зокрема, встановлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, у порушення наведених вимог закону, Громадською організацією не подано касаційному суду документа про сплату судового збору, водночас заявлено клопотання про звільнення від сплати такого збору.
В заявленому клопотанні про звільнення від сплати судового збору Громадська організація «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» зазначала, зокрема, що громадські організації без статусу юридичної особи не входять до наведеного у статті 2 Закону України «Про судовий збір» переліку платників судового збору.
Так, за загальними правилами адміністративного судочинства, судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним судом України.
При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального законодавства.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг <…>, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України».
Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі приписи, посилання Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» на відсутність у неї обов'язку зі сплати судового збору за подання даної касаційної скарги, оскільки громадські організації відсутні у переліку осіб, які звертаючись до суду повинні сплачувати судовий збір, не узгоджується з наведеними нормами законодавства.
Крім того, особа, що подає касаційну скаргу, порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, вказувала й на те, що є неприбутковою громадською організацією без статусу юридичної особи й не має власних коштів чи майна за рахунок яких можливо сплатити судовий збір.
Приписами частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, наведені норми дають підстави для висновку, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, суд враховує майновий стан сторони, при цьому, визначення майнового стану сторони залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, й у даному випадку це є правом, а не обов'язком суду.
Водночас, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору, Громадська організація «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист», при цьому, відповідних доказів в підтвердження вказаних обставин й неможливості сплати судового збору не подала; до того ж, дана касаційна скарга подана Громадською організацією в інтересах члена громадської організації (ОСОБА_1), тобто про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів іншої особи - ОСОБА_1, втім, доказів неможливості сплати останньою (ОСОБА_1) судового збору за подання касаційної скарги, також не додано.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1600 грн., а тому, виходячи з наведеного, за подання даної касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1600 грн. за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м.Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".
Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,
Касаційну скаргу Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі за позовом Громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська Організація «Право на Захист» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Очеретяного Максима Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.
У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.