Кіровоградської області
"03" листопада 2009 р.Справа № 17/113
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/113
за позовом: комунального підприємства "Госпрозрахункова аварійно-диспетчерська служба", м. Кременчук Полтавської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гарпун", м. Олександрія Кіровоградської області
про стягнення 22343,24 грн.
від позивача - Капустян С.В., довіреність №144 від 02.11.2009 року;
від відповідача - участі не брали.
Комунальним підприємством "Госпрозрахункова аварійно-диспетчерська служба" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гарпун" про стягнення 22029,73 грн. боргу та 313,51 грн. пені.
Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №488337 від 08.10.2009 року (а.с. 26); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Між комунальним підприємством "Госпрозрахункова аварійно-диспетчерська служба" ("підрядник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гарпун" ("замовник") укладено договір № 6 від 01.01.2008 року (далі - договір №6 від 01.01.2008 року), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати цілодобово власними силами і засобами роботи з ліквідації аварійних ситуацій, які не відносяться до капітальних робіт на внутрішньо-будикових і інженерних мережах: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; електроосвітлення (до електролічильника); центрального опалення; прочистку каналізаційних стояків і лежаків (до першого колодязя); а замовник - прийняти та оплатити підряднику виконані роботи (а.с. 8-9).
За своєю правовою природою даний договір є договором підряду.
Відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно розділу 4 договору №6 від 01.01.2008 року в редакції додаткової угоди від 05.05.2008р. (а.с.50) замовник оплачує підряднику 2022,40 грн. на місяць.
Пунктом 2.2.3. договору №6 від 01.01.2008 року передбачено обов'язок замовника вчасно і в повному обсязі до 10 дня наступного місяця, перераховувати на рахунок підрядника кошти передбачені цим договором згідно пред'явлених рахунків.
Між тим взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не здійснив: за виконані роботи розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.04.2009 року, укладеної між сторонами (далі- угода про реструктуризацію від 15.04.2009 р.- а.с.13) станом на 01.04.2009 р. складала 18580,13 грн. Станом на день звернення позивача до суду сума заборгованості складає 22029,73 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним керівником відповідача без зауважень та скріпленим печаткою ТОВ "Фірма "Гарпун" (а.с.29).
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №6 від 01.01.2008 року року та за угодою про реструктуризацію від 15.04.2009 р. в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду не подано, а тому позовні вимоги в сумі 22029,73 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 313,51 грн.
Пунктом 5 угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.04.2009р. передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення обов'язкового щомісячного платежу ТОВ "Фірма "Гарпун" сплачує комунальному підприємству "Госпрозрахункова аварійно-диспетчерська служба" пеню в розмірі 0,1% від суми невнесеного платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3 угоди про реструктуризацію від 15.04.2009 р. визначено, що ТОВ "Фірма "Гарпун" приймає на себе зобов'язання провести сплату 18580,13 грн. заборгованості, проводячи виплату рівними частками щомісячно, протягом 6 місяців, рахуючи від дня підписання угоди; виплати проводяться до 30 числа поточного місяця.
Отже, до 30 травня 2009 року відповідач повинен був сплатити першу частку в розмірі 3096,69 грн., до 30 червня 2009 р. - другу частку в розмірі 3096,69 грн., до 30 липня 2009 р.- третю частку в розмірі 3096,69 грн. і т.д.
Прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати за першу частку виникло з 30.05.2009 р., за другу частку- з 30.06.2009 р., за третю частку- з 30.07.2009 р. і т.д. Саме із зазначених дат мають нараховуватись штрафні санкції і припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За вказаних обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 30.05.2009 р. по 04.08.2009 р. на суму 200,39 грн. (а.с.62) за прострочення виконання зобов'язання за угодою про реструктуризацію заборгованості від 15.04.2009 р.
Відтак, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 200,39 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити з наступних підстав.
В силу статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи викладену норму, а також те, що укладений між сторонами договір №6 від 01.01.2008 року не передбачає відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення з винної сторони пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 113,12 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором №6 від 01.01.2008 р. по оплаті за виконані протягом травня - липня місяців 2009 р. підрядні роботи, заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Клопотання позивача про відшкодування 760 грн. юридичних послуг задоволенню не підлягає, оскільки із змісту долученої до матеріалів справи квитанції №5161 від 22.09.2009 року (а.с.24) не вбачається, що понесені позивачем витрати пов'язані з наданням послуг адвоката в зв'язку з розглядом даної справи.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми "Гарпун" (28000, м.Олександрія, вул. Луначарського, 10, р/р № 260091482 в КФ АБ "Полтава-Банк", МФО 331423, код ЄДРПОУ 34472599) на користь комунального підприємства "Госпрозрахункова аварійно-диспетчерська служба" (39600, м. Кременчук, вул. 29 вересня, 5, р/р №2600572000426 в ХОФ АКБ "УСБ", МФО 351016, код ЄДРПОУ 13961706) - 22029,73 грн. боргу, 200,39 грн. пені, 222,30 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя