ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/407 11.11.09
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Міжнародної благодійної організації «Доброчинність»
про виселення та повернення нежилого приміщення
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Цимбаліст В.В.- по дов. №155/1/11-02 від 08.01.2009 року
Від відповідача не з”явився
Обставини справи:
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення Міжнародної благодійної організації «Благочинність»з нежилого приміщення площею 132,5 кв.м. в будинку №5 -а літер А по вул. Пітерській в м. Києві та повернення вказаного приміщення Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».
Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами був укладений 30.07.2008р. договір №09/3117 оренди спірного приміщення. Строк дії даного договору закінчився 30 липня 2009р., про що відповідач був повідомлений листом №155/1/05-3526 від 03.08.2009р. Після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав позивачу по акту прийому -передачі, що і стало причиною звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.10.2009р.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що зазначені в позовній заяві, договорі оренди та довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 02.11.2009р. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Встановив:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
30.07.2008 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі позивач) та Міжнародною благодійною організацією «Доброчинність» (далі відповідач) був укладений договір №09/3117 оренди нежитлового приміщення в будинку 5 - а літер А по вул. Пітерській в м. Києві, загальною площею 132,50 кв.м.
30.07.2008р. між сторонами по справі був підписаний акт прийому -передачі нежитлового приміщення, відповідно до умов договору №09/3117 від 30.07.2008 р.
Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 30.07.2008р. по 30.07.2009р.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Листом №155/1/05-3526 від 03.08.2009 року позивач повідомив відповідача про припинення 30.07.2009р. дії договору оренди №09/3117 від 30.07.2008 року.
В п. 7.5 договору сторони передбачили, що в разі закінчення строку дії договору або його достроковому розірванні орендар (відповідач) зобов»язаний за актом прийому -передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю (позивачу).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнив, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, таким чином відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.
Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 321 грн.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Виселити Міжнародну благодійну організацію «Доброчинність»( м. Київ, Майдан Незалежності, 2, м. Київ, вул. Пітерська, 5-а літер. А, код 26196058) з нежилого приміщення площею 132,50 кв.м. в будинку №5-а літер А по вул. Пітерській в м. Києві повернувши вказане приміщення Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500).
Стягнути з Міжнародної благодійної організації «Доброчинність»
( м. Київ, Майдан Незалежності, 2, м. Київ, вул. Пітерська, 5-а літер. А, код 26196058) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.