ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/477 27.10.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Основа»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс»
про стягнення 25 613,00 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: Косинська Т.М. -представник за довіреністю від 14.09.09 р.;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Основа»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 25 613,00 грн. за договором підряду № 09/10 від 01.10.07 р.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором позивач виконав на користь відповідача підрядні роботи. За виконані роботи відповідач провів частковий розрахунок і станом на день звернення до суду його заборгованість перед позивачем становила 25 613,00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.09 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.10.09 р.
Представник позивача у судовому засіданні 13.10.09 р. подав докази, витребувані ухвалою суду від 24.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 13.10.09 р. не з'явився, витребувані ухвалою суду від 28.09.09 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судного представника.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.10.09 р.
У судовому засіданні 27.10.09 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 27.10.09 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.09 р. не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання ґрунтується на тому, що станом на день його подання виконані за договором № 09/10 від 01.10.07 р. роботи не були прийняті генпідрядником будівництва. Тому, станом на 27.10.09 р. правові підстави для здійснення остаточного розрахунку за договором № 09/10 від 01.10.07 р. відсутні.
Представник позивача проти поданого відповідачем клопотання заперечував.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Вказаний перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що у поданому клопотанні не наведено переконливих доводів про наявність підстав для зупинення провадження у справі та не подано жодних доказів на підтвердження зазначеного, суд, керуючись статтями 79 та 33 ГПК України, відхилив клопотання про зупинення провадження у справі.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.07 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс»(надалі -відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Основа»(надалі -позивач) укладено договір підряду № 09/10 (надалі -договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов'язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати за замовленням відповідача монтажні роботи зі встановлення автоматичної установки водяного пожежогасіння, внутрішнього протипожежного водопроводу та насосної станції протипожежного водопроводу пожежогасіння на об'єкті: торгівельні павільйони по вул. Гната Юри, 7 в м. Києві, а відповідач зобов'язався надати позивачу відповідний будівельний майданчик, прийняті закінчені роботи та оплатити їх.
Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору відповідач зобов'язався до початку робіт перерахувати на користь позивача згідно рахунків останнього суму в розмірі 50 % кошторисної вартості монтажних робіт зі встановлення автоматичної установки водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водопроводу (2-ий поверх), суму в розмірі 50 % кошторисної вартості монтажних робіт зі встановлення автоматичної установки водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водопроводу (1-ий поверх), суму в розмірі 50 % кошторисної вартості монтажних робіт зі встановлення автоматичної установки водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водопроводу (підвальне приміщення) та суму в розмірі 50 % кошторисної вартості монтажних робіт зі встановлення насосної станції протипожежного водопроводу пожежогасіння.
Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача за 27.07.07 р., 09.10.07 р. та 23.10.07 р., відповідач, відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору, перерахував на поточний рахунок позивача 99 334,40 грн.
На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 197 520,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 17.12.07 р. на суму 67 771,20 грн., № 2 від 17.12.07 р. на суму 77 226,00 грн. та № 3 від 17.12.07 р. на суму 52 522,80 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок за монтажні роботи здійснюється на підставі кінцевого акту виконаних робіт та акту прийняття установки в експлуатацію протягом 3-их календарних днів з моменту їх підписання.
Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача за 07.02.08 р., 03.03.08 р., 12.05.08 р. та 10.11.08 р., відповідач в якості оплати за договором перерахував на поточний рахунок позивача 72 572,60 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.
З наведених норм судом вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу кореспондує обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Проте, як вже зазначалось, договір підряду є оплатним. Тобто обов'язок відповідача як замовника за договором оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та п. 1.1 договору.
При цьому в пункті 5.1 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов'язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов'язання підлягає виконанню, має неминуче настати.
В підпункті 5.1.4 пункту 5.1 договору сторони обумовили настання строку виконання зобов'язання зі здійснення кінцевого розрахунку підписанням кінцевого акту виконаних робіт та підписанням акту прийняття установки в експлуатацію. Проте, підписання акту прийняття установки в експлуатацію не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третіх осіб, жодним чином не визначених в договорі.
Отже, підпункт 5.1.4 пункту 5.1 договору в частині слів «та на підставі акту прийняття установки в експлуатацію»не відповідає нормам законодавства.
З огляду на зазначене, кінцевий розрахунок за виконані роботи відповідач повинен був здійснити у строк до 20.12.07 р.
Таким чином, станом на день розгляду справи строк виконання зобов'язання щодо здійснення кінцевого розрахунку за договором настав, а заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 613,00 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання зобов'язань за договором щодо оплати робіт не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 613,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у зв'язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:
- належним чином засвідчену копію угоди про надання правової допомоги від 11.08.09 р., укладеної між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Апріорі»;
- належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 173 від 12.08.09 р. на суму 2 000,00 грн., відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти за надану правову допомогу.
Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статтей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Позивачем не подано доказів того, що особа, яка здійснювала представництво його інтересів в суді, має право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, не подано первинних документів, що підтверджують факт надання правової допомоги та надають можливість визначити обсяг наданих послуг. Тому, витрати, понесені позивачем за надані юридичні послуги, до судових витрат не відносяться, а вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 838, 854 ЦК України, статтями 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 7; ідентифікаційний код 22968334) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Основа»(04208, м. Київ, пр-т Правди, 88-Б, кв. 202; ідентифікаційний код 34293971) заборгованість у розмірі 25 613 (двадцять п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 00 коп., 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 13 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -05.11.09 р.