ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/699 21.10.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»
Простягнення 3 770, 77 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Берейша О.В., дов. № б/н від 01.01.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»про стягнення 3 120, 23 грн. основного боргу, 338, 52 грн. штрафу та 312, 02 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2173 від 06.01.2006 р. щодо оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 24.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/699 та призначено її розгляд на 21.10.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 21.10.2009 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 24.09.2009 р., а також надав суду платіжне доручення, відповідно до якого відповідач сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим позивач представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»(покупець) було укладено договір № 2173 від 06.01.2006 р., згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю товар (товари), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 2.4. договору № 2173 від 06.01.2006 р., остаточне право власності на поставлені товари переходить до покупця після повної оплати товару.
Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією.
Пункт 3.2. договору № 2173 від 06.01.2006 р. передбачає, що специфікація, а також додатки до неї є невід'ємними додатками до цього договору.
Згідно з пунктом 4.1. вищевказаного договору, строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставок.
У відповідності до пункту 4.2. договору № 2173 від 06.01.2006 р., асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації та графіку поставок. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.
Пунктом 4.3.2. даного договору передбачається, що поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю.
Згідно з пунктом 7.2. договору № 2173 від 06.01.2006 р., ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару.
Відповідно до пункту 8.1. зазначеного договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
В пункті 8.2. договору № 2173 від 06.01.2006 р. зазначено, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 8.3. вищевказаного договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачається.
Згідно з пунктом 9.1. договору № 2173 від 06.01.2006 р., сторона, яка порушила зобов'язання, визначене цим договором, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.
Відповідно до пункту 11.1. даного договору, цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє на протязі одного року. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору ні одна із сторін не повідомляє письмово іншу сторону про бажання розірвати договір, термін дії договору автоматично продовжується на кожний календарний рік.
Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 2173 від 06.01.2006 р. щодо поставки відповідачу товару відповідно до накладних, копії яких були додані позивачем до позовної заяви: № 5471 від 03.03.2009 р. -на суму 3 056, 51 грн. та № 5472 від 03.03.2009 р. -на суму 62, 72 грн. Загальна сума поставленого позивачем товару складає 3 120, 23 грн.
Відповідач взяте на себе зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»станом на момент подання позивачем позовної заяви до суду 23.09.2009 р. складала 3 056, 51 грн. за накладною № 5471 від 03.03.2009 р. та 62, 72 грн. за накладною № 5472 від 03.03.2009 р., що разом становить 3 120, 23 грн.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 120, 23 грн. основного боргу, а також 338, 52 грн. штрафу та 312, 02 грн. пені.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»сума заборгованості перед позивачем в розмірі 3 120, 23 грн. була погашена, що підтверджується платіжним дорученням № 1095 від 23.09.2009 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання -це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що сторони визначили строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, який становить 14 календарних днів, що зазначено у пункті 8.1. договору № 2173 від 06.01.2006 р. Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань за договором № 2173 від 06.01.2006 р. за накладними № 5471 від 03.03.2009 р. та № 5472 від 03.03.2009 р. настав 18.03.2009 р.
Проте відповідач у встановлений строк розрахунок за товар не здійснив.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2173 від 06.01.2006 р. позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»претензію від 13.05.2009 р., в якій позивач просить перерахувати суму заборгованості у розмірі 3 285, 91 грн., яка складається з 3 120, 23 грн. основного боргу, 48, 73 грн. штрафу та 116, 95 грн. пені, на розрахунковий рахунок позивача.
Відповіді на вищевказану претензію відповідачем надано не було, у зв'язку з чим 15.06.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»було повторно направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328»претензію від 15.06.2009 р. з проханням перерахувати суму заборгованості у розмірі 3 381, 82 грн., яка складається з 3 120, 23 грн. основного боргу, 76,94 грн. штрафу та 184, 65 грн. пені, на розрахунковий рахунок позивача.
Станом на момент подання позивачем позовної заяви заборгованість відповідача складала 3 120, 23 грн.
23.09.2009 р. відповідач погасив суму заборгованості у розмірі 3 120, 23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1095 від 23.09.2009 р., у зв'язку з чим предмет спору в частині основного боргу відсутній.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 80 Господарсько-процесуального кодексу, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 338, 52 грн. штрафу та 312, 02 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2173 від 06.01.2006 р. за період з 18.03.2009 р. до 18.09.2009 р. у відповідності до пункту 9.3. зазначеного договору, яким передбачено, що за порушення грошових зобов'яннь за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання, та штраф у розмірі 10 % від неоплаченої суми отриманого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення штрафу та пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»підлягає штраф у розмірі 10 % від неоплаченої суми отриманого товару, що становить 338, 52 грн., а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 312, 02 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»підлягає задоволенню частково.
При цьому, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328» (вул. Артема, буд 53-55, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 19496133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД»(вул. Радищева, буд. 10/14, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 32765978) 338 (триста тридцять вісім) грн. 52 коп. штрафу, 312 (триста дванадцять) грн. 02 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ГАСТРОНОМ 328» 3 120, 23 грн. основного боргу припинити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.