Справа № 158/1083/16-к Провадження №11-кп/773/166/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 185 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
15 березня 2017 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та заступника прокурора Волинської області ОСОБА_10 на вирок Ківерцівського районного суду від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 , -
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Соледар Артемівської міськради Донецької області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий:
- 25.05.2005 вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст.69, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
28.09.2006 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 19 днів;
- 23.06.2008 вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;
13.03.2012 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 10 днів;
- 19.12.2012 вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 18.10.2013 вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі; 18.06.2015 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; - 30.09.2016 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України із встановленням іспитового строку на 3 роки.
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2016 за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (трьох) років 9 (дев'ять) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту фактичного затримання 25.11.2016.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу ОСОБА_7 залишено попередню - тримання під вартою.
Зараховано термін попереднього ув'язнення в строк (термін) відбування покарання, а саме: з 25.11.2016 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривень матеріальної шкоди та 500 (п'ятсот) грн. моральної шкоди.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він, 08 березня 2016 року близько 17 години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_9 , переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, таємно, повторно шляхом вільного доступу викрав пенсійну картку «Приватбанку», видану на ім'я ОСОБА_9 , з якої в подальшому, а саме: 08.03.2016 у відділенні «ПриватБанку», що у м. Ківерці по вул. 17 Вересня, 4 Волинської області, зняв грошові кошти в сумі 900 гривень. Цього ж дня, за допомогою мобільного телефону, належного потерпілій ОСОБА_9 з вище вказаної банківської картки поповнив рахунок мобільного оператора «Київстар» на суму 203 та 103 гривні, та в подальшому неодноразово поповнював мобільний рахунок: 09.03.2016 - на 203 та 103 гривні; 10.03.2016 - на 203 та 183 гривні; 11.03.2016 - на 203 та 153 грн.; 12.03.2016 - на 203 та 203 гривні, за які здійснював дзвінки у власних потребах, як наслідок - викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 2 660 грн..
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить призначити йому більш м'який вид покарання, а саме обмеження волі. Тоді він матиме можливість відшкодувати потерпілій завдану шкоду. Вказує на те, що суд не в повній мірі врахував наявність обставин, які пом'якшують його покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Не погоджуючись із вказаним вироком, заступник прокурора області подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Даний вирок та вирок Луцького міськрайонного суду від 30.09.2016 виконувати самостійно.
Вказує, що відповідно до ст.70 КК України, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційних скарг, ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали апеляцію обвинуваченого та частково підтримали апеляційну скаргу прокурора і просили призначити більш м'який вид покарання, прокурора, який апеляцію заступника прокурора області підтримав та заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого і просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, потерпілу? яка просила, щоб обвинувачений відшкодував збитки, перевіривши їх доводи та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки місцевого суду про доведеність вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.
Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, судом було дотримано вказані вимоги закону.
При призначенні ОСОБА_7 покарання судом враховано тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини, на які посилається у своїй апеляції обвинувачений, зокрема, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
При цьому, місцевий суд врахував також і особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив злочин проти особи похилого та не відшкодував завданої шкоди, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.
Взявши до уваги вищенаведені обставини в їх сукупності суд першої інстанції правильно зазначив, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, застосовані покарання не були достатніми для виправлення та перевиховання, останній на шлях виправлення не став, і через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисні злочини середньої ступені тяжкості, і приходить до висновку, що призначення більш м'якого покарання чи застосування ст.75 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не забезпечить мети покарання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів в майбутньому.
Враховуючи наведене, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_7 з мотивів, наведених в його апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Посилання прокурора на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону є обгрунтованим.
Так, за даним вироком суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально. І на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2016, остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 9 місяців позбавлення волі.
Слід зазначити, що вироком Луцького міськрайонного суду від 30.09.2016 ОСОБА_7 засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі, і на підставі статей 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Однак, поза увагою місцевого суду залишились роз'яснення, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 20003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких, коли до особи застосовано звільнення від відбування покарання у відповідності зі ст.75 КК України і до постановлення цього вироку особа вчинила інший злочин, за який вона засуджується до позбавлення волі реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає зміні з виключенням посилання про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 30.09.2016 з вказівкою, що даний вирок та вирок Луцького міськрайонного суду від 30.09.2016 виконуються самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.185 КК України на 3(три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Виключити з вироку посилання про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 30.09.2016 на підставі ч.4 ст.70 КК України.
Даний вирок та вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2016 щодо ОСОБА_7 виконуються самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_7 - в той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: