Справа № 161/15226/16-ц Провадження №22-ц/773/486/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М.
Категорія:27 Доповідач: Матвійчук Л. В.
15 березня 2017 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області Матвійчук Л. В., розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів,
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалено стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 гарантовану суму грошових коштів в розмірі 70000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Дана справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач ОСОБА_3 була звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року.
Суд першої інстанції не звернув увагу на дані вимоги закону та ухвалюючи рішення, у порушення вимог ст.ст. 214-215 ЦПК України, не вирішив питання про судові витрати, внаслідок чого не стягнув на користь держави судовий збір.
Відповідно до ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 7 ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Оскільки судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було вирішено питання про судові витрати, то дана справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ч. 7 ст. 297 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, повернути до Луцького міськрайонного суду Волинської області для ухвалення додаткового рішення в строк до 03 квітня 2017 року.
Суддя