15 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5365/16
Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Ступакової І.Г.,
- Крусяна А.В.,
при секретарі судового засідання - Макогон С.А.,
за участю представника відповідача Лазарєвої Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила скасувати рішення ГУ ДМС в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_6 від 26.09.2016 року та зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області поновити посвідку на постійне місце проживання ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДМС України в Одеській області безпідставно скасовано дозвіл на імміграцію позивача в Україну та визнано недійсними посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 видану 08.08.2007 року ВГІРФО УМВС України в Одеській області та посвідку серії НОМЕР_1, видану 05.03.2008 року ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.
Відповідач заперечував проти позову, зазначивши що підстав для прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне місце проживання в Україні, громадянки В'єтнаму ОСОБА_3 не існувало на час надання такого дозволу та не існує на теперішній час.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив зазначену постанову скасувати та прийняту нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка Соціалістичної Республіки В'єтнам, м. Нге Ан, що підтверджено паспортом НОМЕР_3
В 1997 році позивач приїхала в Україну, що підтверджено відміткою в посвідці на постійне проживання НОМЕР_1.
09.07.2007 року до ВГІРФО ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшла заява позивача з приводу отримання дозволу на імміграцію, до якої було додано наступні документи: копію національного паспорту НОМЕР_3, виданого 04.10.2006 року, терміном дії до 04.10.2011 року, з перекладом; копію свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_4, виданого 22.05.2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції; довідку № VI - 07/CNTP про відсутність судимості, притягнення до кримінальної та цивільної відповідальності на території В'єтнаму, видану ОСОБА_3 22.06.2007 року Посольством Соціалістичної Республіки В'єтнам; довідку № VI - 07/CNTP про відсутність у Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам заперечень проти надання українськими компетентними органами ОСОБА_3 права на постійне проживання на території України, видану ОСОБА_3 22.06.2007 року Посольством Соціалістичної Республіки В'єтнам; копію заяви про реєстрацію за місцем проживання в Україні; медичні довідки.
За результатом розгляду заяви громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 07.08.2007 року начальником ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області затверджено висновок про те, що згідно з п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" ОСОБА_3 має право на отримання дозволу на імміграцію як батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти та п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію" (як особа, яка має право набуття громадянства України за територіальним походженням).
Також видано дозвіл на імміграцію в Україну, дійсний до 08.08.2008 року.
09.08.2007 року позивач була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії - безстроково.
05.03.2008 року взамін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 позивач була документована посвідкою серії НОМЕР_1 терміном дії - безстроково.
08.08.2016 року до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшла заява громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 05.03.2008 року, у зв'язку з чим в ході розгляду заяви головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області проведена додаткова перевірка законності надання дозволу на імміграцію в Україну.
26 вересня 2016 року, за результатом проведення вказаної перевірки, начальником ГУ ДМС України в Одеській області затверджено висновок, яким встановлено відсутність у заявниці підстав для імміграції в Україну, як на момент подачі клопотання, так і на момент надання їй дозволу на імміграцію.
26.09.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № НОМЕР_6, яким на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію" громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та визнано недійсними посвідки НОМЕР_5 та НОМЕР_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено законних та обґрунтованих підстав для скасування дозволу на імміграцію позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Законом України "Про імміграцію" № 2491-III від 07.06.2001 року визначені умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
У відповідності до пп. 2 п. 2 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року (в редакції, яка діяла на час отримання позивачем посвідок) рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
Згідно п. 12, Порядку №1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.
Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст.13 Закону України "Про імміграцію".
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано , якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про імміграцію", орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Аналізуючи наведені законодавчі норми, можливо прийти до висновку, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта, а підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону України "Про імміграцію", органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.
Крім того, зазначені норми покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Відповідачем, всупереч вищезазначених вимог законодавства, не надано доказів щодо повідомлення позивача про розгляд питання відносно скасування дозволу про імміграцію та відібрання відповідних пояснень, так і повідомлення позивача про призначення і проведення перевірки, а також її результатів щодо правомірності надання громадянці В'єтнаму ОСОБА_3, дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні.
ГУ ДМС в Одеській області при прийнятті рішення від 26.09.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача, послалося на п.1 ч.1 ст.12 Закону № 2491-III, тобто у зв'язку з тим, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що з боку позивача жодних порушень при подачі документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну не допущено, документи не містять недостовірних відомостей та не є підробленим, а підстав для проведення перевірки документів позивача, визначених законодавством, не зазначено.
Відповідачем не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст.12 Закону України "Про імміграцію".
При цьому, судова колегія враховує, що під час проживання на території України у позивача, разом із її чоловіком, народилось дві дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5
Судова колегія приходить до висновку, що скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону, є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством. Неповнолітні діти проживають разом із позивачкою, а тому оскаржуване рішення порушує не лише права позивача, а права та інтереси дітей.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що навіть у разі допущення міграційними органами помилки при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію, за умови відсутності факту подання заявником (позивачем) свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, у міграційного органу відсутні підстави для скасування позивачу дозволу на імміграцію, оскільки таке рішення не ґрунтується на законі.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: І.Г.Ступакова
Суддя: А.В.Крусян