73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" листопада 2011 р. 09 год.40 хв.Справа № 2-а-3597/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кравченко А.О.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Гілея-Інвест"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні < 3-я особа > про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Приватне підприємство "Гілея-Інвест" (далі - позивач, ПП) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 06.06.2011р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, якими позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 48865,00 грн. та за штрафними санкціями на 16870,75 грн., та з податку на додану вартість за основним платежем на 52987,00 грн. та за штрафними санкціями на 13246,75 грн.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі неповного вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності підприємством, неналежної оцінки його бухгалтерських та податкових документів та невірного застосування норм діючого податкового законодавства при оподаткуванні результатів здійснення господарської діяльності.
Зокрема позивач наголошує про безпідставність висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат ПП "Гілея-Інвест" за рахунок операцій із ТОВ «ТД «Море» у зв'язку із визнанням нікчемними угод ТОВ «ТД «Море» із його контрагентами: постачальниками та покупцями за період із 01.01.2010р. по 30.06.2010р. Позивач не погоджується із таким висновком, оскільки операції поставки йому товару від ТОВ «ТД «Море» були фактично здійснені: товар (цукор - пісок) поставлений та у подальшому використаний у господарській діяльності, оплата проведена у безготівковому порядку, бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення такими, що складені на підставі діючого податкового законодавства України та достовірного аналізу господарських відносин позивача і тому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив, що оскільки угоди постачальника позивача ТОВ «ТД «Море» про придбання товару визнані нікчемними, то відповідно нікчемними є і всі подальші угоди по ланцюгу до вигодонабувача.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 17.05.2011р. № 1582/23-4/31918192.
Податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2011р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 48865,00 грн. та за штрафними санкціями на 16870,75 грн., та з податку на додану вартість за основним платежем на 52987,00 грн. та за штрафними санкціями на 13246,75 грн.
Порушенням, що стало підставою для визначення зобов'язання із податку на прибуток та податку на додану вартість є визнання податковим органом нікчемними угод позивача із його постачальником ТОВ «ТД «Море» та покупцями ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».
Перевіркою встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеса складено акт від 31.08.2010р. № 3678/23-1/32780205 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Море». Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки дані, наведені у податкових деклараціях про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит є недійсними за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р.
Крім того, з отриманих матеріалів перевірки встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області за заявою ПП „Юг - сервіс" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „ТД „Море", у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою (не встановлено фактичне місцезнаходження платника податків з 22.06.2010 року). У ТОВ „ТД „Море" відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення. Укладені ТОВ «ТД «Море» договори, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Згідно висновків акту перевірки ТОВ „ТД „Море", встановлено порушення ст. ст. 203, 215, " 662, 655. 656 ЦК України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
На думку податкового органу, оскільки нікчемною є угода поставки товару позивачу, відповідно нікчемними є всі подальші угоди із цим товаром по його реалізації ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».
Щодо даного порушення судом встановлені наступні обставини.
ПП "Гілея-Інвест" згідно договору купівлі-продажу від 02.11.09 бн у березні, квітні, травні 2010 року придбало у ТОВ „ТД „Море" цукор-пісок на загальну суму 1074180,00грн., у т.ч. ПДВ 179030,00грн.
Поставка здійснювалась за рахунок постачальника. За результатами поставки складені видаткові та податкові накладні. Сторони угоди відобразили суми ПДВ у податковому кредиті та зобов'язанні.
ПП "Гілея-Інвест" розрахувалось з ТОВ „ТД „Море" через розрахунковий рахунок у ОД АТ «Индекс - Банк» на загальну суму 1074180,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про списання коштів.
Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними. Послуги по грузоперевозці ТОВ „ТД „Море" надавав ПП ОСОБА_4
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ФОП ОСОБА_4 пояснив, що він як суб'єкт підприємницької діяльності займається вантажоперевезеннями. Навесні 2010 року він співпрацював із підприємством ТОВ „ТД „Море", що знаходиться у м. Одесі. Автомобілем КАМАЗ з причепом він перевозив цукор-пісок із м. Одеси у м. Херсон на вул. Некрасова для ПП "Гілея-Інвест". Під час перевезення товару він отримував у постачальника ТОВ „ТД „Море" усі необхідні супровідні документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні.
Директор ПП "Гілея-Інвест" у судовому засіданні пояснив, що із ТОВ „ТД „Море" співпрацює із 2009 року, купує цукор-пісок. Партію товару замовляв у телефонному режимі. Поставка проводилась за рахунок продавця. На склад ПП "Гілея-Інвест", що знаходиться у м. Херсоні по вул. Некрасова, 2 товар доставлявся автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_4 Поставлений цукор у подальшому був реалізований покупцям.
Представник позивача зазначила, що фактично придбаний у ТОВ „ТД „Море" цукор-пісок був реалізований 16 покупцям, проте акт перевірки містить посилання лише на 5 покупців: ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».
Основними аргументами відповідача, на яких грунтується його позиція є твердження про те, що угоди, укладені ПП "Гілея-Інвест" із ТОВ „ТД „Море" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угоди оформлені лише документально, відповідно не могло бути проведено поставки товару. У зв'язку із тим, що податковий орган вважає нікчемними правочини, укладені ТОВ „ТД „Море" із його постачальниками про поставку цукру (товар не перевозився, не зберігався), відповідно і всі подальші правочини із участю цього товару також, на думку податкового органу, є нікчемними.
Позиція відповідача щодо безтоварності угоди про поставку цукру-піску ПП "Гілея-Інвест" від ТОВ „ТД „Море" спростовується зібраними судом доказами: поясненнями свідків, договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями позивача із відміткою банку про проведення оплати за поставлений товар, товарно-транспортними накладними. Дані докази підтверджують фактичне переміщення (транспортування) товару.
Товар був використаний у власній господарській діяльності позивача: реалізований подальшим покупцям. Операції із поставки товару позивачем підтверджуються дослідженими у судовому засіданні договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами звірки взаємних розрахунків.
Також у судовому засіданні встановлено, що ТОВ „ТД „Море" поставляло позивачу цукор-пісок крім спірного періоду також і у листопаді 2009 року, проте жодних зауважень у податкового органу щодо таких поставок немає.
Як пояснила ревізор у судовому засіданні, фактично підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу став акт перевірки ТОВ «ТД «Море» ДПІ у Суворовському районі м. Одеса від 31.08.2010р. № 3678/23-1/32780205 за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки дані, наведені у податкових деклараціях про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит ТОВ «ТД «Море» є недійсними. Оскільки листопад 2009 року не увійшов до перевіреного періоду, ДПІ у м. Херсоні не має до поставки жодних зауважень. Під час проведення перевірки ревізором були досліджені усі первинні документи, у тому числі договори, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, проте, висновок про безтоварність був зроблений на підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеса.
Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.20110р. було затверджено звіт ліквідатора та припинено юридичну особу ТОВ «ТД «Море», проте в ухвалі відсутня інформація про претензії податкового органу до банкрута.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі -Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів (договору, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ТОВ „ТД „Море" та покупцями ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ „ТД „Море" та ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна» є дійсними.
Відповідно до Закону № 334/94-ВР для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.
За приписами п.1.32 ст.1 та п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту відноситься сплачений (нарахований) податок на додану вартість, підтверджений належним чином складеними податковими накладними. Таким чином, головними умовами для формування податкового кредиту є сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість, підтверджені відповідними податковими накладними за товарами (роботами, послугами), які фактично отримані платником податку від складачів податкових накладних та використані в господарській діяльності цього платника податків в межах його оподатковуваних операцій.
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемними та досліджуючи подальше проходження цих товарів, податковий орган не зміг належним чином обгрунтувати висновок щодо безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту позивача відповідними положеннями Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств “Про податок на додану вартість” тому, що постачальник товарів склав та належним чином оформив первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності позивача, тобто проведені операції були підкріплені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.
У своїх висновках відповідач вважає, що постачальник позивача ТОВ „ТД „Море" фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності.
Дане твердження відповідача спростовано у судовому засіданні наданими документами, що підтверджують факт поставки товару позивачу ТОВ „ТД „Море" та його подальшої реалізації.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для виключення понесених витрат із складу валових та сплаченого ПДВ у ціні товару із податкового кредиту.
Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи підстав для зменшення валових витрат та податкового кредиту не є такими, що відповідають правовим нормам Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР.
Відповідач не спростував факт постачання товарів та декларування зобов'язань з ПДВ постачальником товару позивачу і тому суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо включення до валових витрат та податкового кредиту спірних сум.
Також суд вважає, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладено на податковий орган, а не позивача. Тому немає підстав для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або допустив інші порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення валових витрат та податкового кредиту відсутні.
Таким чином суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Гілея-Інвест" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.
Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 06.06.2011р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Стягнути із Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Гілея-Інвест" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2011 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.1