Справа № 2а-8953/09/2570
22 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Маруфенко О.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Наташа» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Наташа» (далі - ТОВ «ВКФ «Наташа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- від 24 лютого 2009 року № 0004641530/1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 81,22 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість;
- від 24 лютого 2009 року № 0004651530/1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 2172,94 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість;
- від 24 лютого 2009 року № 0004661530/1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 170,87 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість;
- від 24 лютого 2009 року № 0004671530/1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 1667,59 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлено повноваження податкового органу спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що по особовому рахунку позивача утворився податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1491,87 грн. та з податку на прибуток у розмірі 6183,58 грн., який погашався у порядку календарної черговості його виникнення згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Таким чином, відповідно до актів перевірки № 1485/15-142549997 та № 1486/15-14254997 від 22.12.2008 року були правомірно винесені податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.12.2008 року Ніжинська ОДПІ провела перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Наташа», за результатами якої складено акти про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки дотримання вимог податкового законодавства № 1485/15-142549997 та № 1486/15-14254997.
В акті перевірки № 1486/15-14254997 від 01.12.2008 р. встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток у 2005-2008 роках (а.с. 163-165).
В акті перевірки № 1485/15-14254997 від 01.12.2008 р. встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 2005-2008 роках (а.с. 166-169).
По-перше, 24 лютого 2009 р. Ніжинською ОДПІ відповідно до акта перевірки № 1485/15-14254997 від 22.12.2008 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004661530/1 (а.с. 14), № 0004641530/1 (а.с. 16), № 0004651530/1 (а.с. 17), а відповідно до акта перевірки № 1486/15-14254997 від 22.12.2008 р. - податкове повідомлення-рішення № 0004671530/1 (а.с. 15).
Згідно із положеннями частини 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, відповідний структурний підрозділ органу ДПС, складає податкове повідомлення по формі «Ш» за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з посиланням на «відповідний акт», в якому обов'язково мають бути зазначені сума погашеного податкового боргу та термін затримки.
Оскільки, на даний час уніфікована форма такого акта не затверджена, акт складається у вільній формі відповідно до вимог, встановлених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327).
Пунктами 1.2 та 1.3 Порядку № 327 передбачено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Розділом 2 Порядку № 327 встановлено, що акт невиїзної документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. При цьому при оформленні результатів невиїзних документальних перевірок в акті в обов'язковому порядку зазначається інформація, передбачена в підпунктах 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6 (невиїзна документальна), 2.1.7, 2.2.1 - 2.2.3, 2.2.6 та 2.2.11. Щодо інших підпунктів зазначається інформація за необхідністю, залежно від питань, що підлягали перевірці.
Тобто в загальних положеннях акта невиїзної документальної перевірки повинні міститись дані про термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки) (підпункт 2.2.1 Порядку № 327), чого не було дотримано посадовою особою відповідача при складанні вказаних актів перевірок від 01.12.2008 року.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 327 акт невиїзної документальної перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.
Отже, Ніжинською ОДПІ акти невиїзних документальних перевірок ТОВ «ВКФ «Наташа» № 1485/15-14254997 та № 1486/15-14254997, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зареєстровані 01.12.2008 р., що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, а податкові повідомлення-рішення № 0004661530/1 (а.с. 14), № 0004641530/1 (а.с. 16), № 0004651530/1 (а.с. 17), № 0004671530/1 (а.с. 15) прийняті відповідно до актів перевірок № 1485/15-14254997 та № 1486/15-14254997, які зареєстровані 22.12.2008 р.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до неіснуючих актів перевірок, що є грубим порушенням норм чинного податкового законодавства.
По-друге, суд бере до уваги те, що правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. (підпункт 17.1.7 пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість та податку на прибуток, сплачував податкові зобов'язання, визначені даними податковими деклараціями, що відображено в обліковій картці (а.с. 60-106).
Тобто податкові зобов'язання, визначені в цих податкових деклараціях, відповідно до абзацу першого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є узгодженими.
Відповідачем за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум податку на додану вартість та податку на прибуток, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування «Призначення платежу» (а.с. 59).
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у главі 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пунктом 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (частина 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина 5 статті 50 Бюджетного кодексу України).
З врахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку на додану вартість та податку на прибуток його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Відповідно до пунктів 3.1. 3.2, 3.8 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який у межах своїх функціональних обов'язків повинен відкрити особові рахунки) з відображенням на них умов справляння платежу, даних про платника, інформацію про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок, та стану розрахунків платника з бюджетом.
Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд вважає, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оскільки норма статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, тому посилання на пункт 7.7 статті 7 цього Закону про рівність бюджетних інтересів при нарахуванні штрафних санкцій на погашене податкове зобов'язання, яке не є податковим боргом, на думку суду, є помилковим.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що в Ніжинської ОДПІ відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Відтак факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань є недоведеним, а нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків їх сплати на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - необґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті Ніжинською ОДПІ не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області від 24 лютого 2009 року № 0004641530/1, № 0004651530/1, № 0004661530/1 та № 0004671530/1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Наташа» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області від 24 лютого 2009 року № 0004641530/1, № 0004651530/1, № 0004661530/1 та № 0004671530/1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови -29 квітня 2010 р.
Суддя Ткаченко О.Є.