73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3787/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімов О.В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське суднобудівельне підприємство" до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності < 3-я особа > про скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонське суднобудівельне підприємство» (далі по тексту позивач або ТОВ) звернулась до суду з позовом до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту відповідач або Фонд) про скасування рішення №972 від 15.06.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до змісту позову позивач свої позовні вимоги обґрунтував наступним.
Так, 15.06.2011 року Фондом прийняте рішення, що оскаржується. Відповідно до змісту рішення, в діяльності ТОВ виявленні порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року, №2240-ІІІ (далі по тексту Закон №2240), а саме встановлені неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду в сумі 2891 грн. 71 коп. Цим ж рішенням до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 50% від суми неправомірних витрат відповідно до абз.5 п.1 ст.30 Закону №2240 у розмірі 1445 грн. 86 коп.
Вважає, що рішення Фонду №972 від 15.06.2011 року є не законним та підлягає скасуванню. Так, відповідно до ч.1 ст.30 Закону №2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Однак, вважає, що позивачем не було порушено порядку використання страхових коштів, у зв'язку з чим він не зобов'язаний відшкодовувати Фонду витрачені кошти та сплачувати штраф. Так, відповідно до видаткових касових ордерів від 06.08.2010 року, 14.10.2010 року та 27.12.2010 року позивачем сплачено на користь ОСОБА_3 декретні на загальну суму 8742 грн. 10 коп. Дані кошти на виплату декретних були виплачені за рахунок ТОВ. Відповідач не перерахував ці кошти ТОВ у відповідності та в строки, що передбачені діючим законодавством, хоча позивачем було надано йому розрахунок очікуваного результату для відшкодування витрат згідно з наданим звітом від 18.01.2011 року та заява про відшкодування суми витрат. Тобто, позивачем не були використані кошти Фонду, а тому немає підстав для застосування до нього штрафних санкцій передбачених ст.30 Закону №2240. Крім цього, позивач погоджується, що при розрахунку декретних було допущено помилку на суму 2891 грн. 71 коп., яка сталася через неправильний розрахунок середньої місячної заробітної плати при нарахуванні допомоги по вагітності та пологам. Через неправильне нарахування, директора ТОВ притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вважає, що у Фонду перед позивачем рахується заборгованість, а тому він не зобов'язаний повертати кошти Фонду. В свою чергу Фонд зобов'язаний перерахувати ТОВ кошти для погашення сплаченої позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами за мінусом неправильно нарахованих коштів, через помилку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та обґрунтував їх відповідно до змісту позову. Крім цього, на вимогу суду представник позивача надав суду банківські виписки та довідку, відповідно до змісту якої на рахунок ТОВ Фондом 30.06.2011 року було перераховано заборгованість по декретним у сумі 4404 грн. 53 коп.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що абз.1 ст.23 Закону №2240 (в редакції чинній до 01.01.2011 року) встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованими особам відповідно до цього Закону. Згідно п.3 ч.2 ст.27 Закону №2240 страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону, а п.5 ч.1 цієї ж статті передбачено право страхувальника на додаткове фінансування з коштів Фонду в разі перевищення суми фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, над сумою нарахованих страхових внесків. Статтею 39 Закону №2240 передбачено, що допомога по вагітності та пологам надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до ст.53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.
Відповідно до п.6.9 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою Правління Фонду від 26.06.2001 року, №16 Фонд відшкодовує страхувальнику-роботодавцю проведені витрати по виплаті застрахованим особам сум допомог, якщо вони не можуть бути покритті страховими внесками в наступному кварталі після одержання від нього звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за минулий квартал. Згідно звіту Ф4-ФСС з ТВП, поданого позивачем, витрати за рахунок коштів соціального страхування за 2010 рік склали 8728 грн. 02 коп. Зазначена сума відображена в звіті Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості Фонду соціального страхування перед підприємством в сумі 8728 грн. 02 коп. Перевіркою встановлено, що внаслідок порушення п.14 Порядку обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2001 року, №1266 неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду склали 2891 грн. 71 коп. (листок непрацездатності виданий ОСОБА_3Л.). Таким чином, Фонд мав би сплатити підприємству надлишково нараховані кошти у сумі 2891 грн. 71 коп. За виявленні порушення у нарахуванні листка непрацездатності по вагітності та пологам передбачені штрафні (фінансові санкції) згідно ч.1 ст.30 Закону №2240.
При цьому, в судовому засіданні представник відповідача не спростував факт того, що Фонд на момент перевірки позивача не перерахував йому кошти згідно розрахунку очікуваного результату для відшкодування витрат згідно з наданим звітом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року, №16/98-ВР визначено принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні відповідно до Конституції України.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
На виконання зазначених приписів відповідно до ст.1 Закону №2240 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Отже з викладеного слідує, що основним завданням Закону №2240 є матеріальна компенсація громадянам, під час виникнення у них певних біологічних факторів (хвороба, народження, смерть), які негативно впливають на їх доход. При цьому, суд зазначає, що основою всього законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є перш за все інтереси людини.
Згідно з п.4 ч.1 ст.5 Закону №2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, здійснюється за принципом обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах передбачених цим Законом, а відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам, на поховання.
ТОВ є юридичною особою, використовує найману працю, а отже відповідно до ст.2 Закону №2240 є страхувальником.
15.06.2011 року посадовими особами Фонду на підставі направлення від 08.06.2011 року, №679 та наказу директора Фонду від 29.03.2011 року, №61-ОД (в силу положень ч.3 ст.72 КАС України не досліджувались) проведена планова перевірка ТОВ з питань дотримання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.10.2009 року по 01.04.2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 15.06.2011 року, відповідно до змісту якого встановлено неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду у сумі 2891 грн. 71 коп., які складаються із суми 1031 грн. 95 коп. виданої ОСОБА_3 та суми 1859 грн. 76 коп. виданої ОСОБА_4 на підставі листків непрацездатності. Зазначені витрати, відповідно до акту перевірки, утворились у зв'язку з невірним розрахунком середньоденної заробітної плати. Крім цього, відповідно до змісту акту за Фондом рахується заборгованість перед ТОВ у сумі 8742 грн. 10 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки Фондом прийнято рішення №972 від 15.06.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідно до якого ТОВ на підставі ч.1 ст.21, ст.22, п.6 ч.1 ст.28, ст.30 Закону №2240 зобов'язано повернути неправомірні витрати у сумі 2891 грн. 71 коп. та сплатити штраф у розмірі 1445 грн. 86 коп.
Суд вважає, що рішення №972 від 15.06.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є незаконним та підлягає скасуванню.
Так, на думку Фонду обов'язок ТОВ повернути неправомірні витрати та сплатити штраф виникає у останнього на підставі ч.1 ст.21, ст.22, п.6 ч.1 ст.28, ст.30 Закону №2240. Аналізом зазначених норм Закону №2240 встановлено, що: ч.1 ст.21 регулює питання порядку фінансування Фондом страхувальником та інших отримувачів страхових коштів, відповідно до якого Фонд здійснює фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти днів після надходження заяви, при цьому у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів; ст.22 регулює порядок сплати та відшкодування страхових коштів страхувальниками, іншими отримувачами коштів Фонду, відповідно до якого страхувальник зобов'язаний у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використанні з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону; п.6 ч.1 ст.28 надає страховику, яким є Фонд, право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства; ст.30 встановлює відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів, зокрема до її ч.1 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Отже, аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідальність за порушення зазначених норм Закону №2240, настає виключно у разі порушення порядку використання страхових коштів одержаних від Фонду, які страхувальник неправомірно витратив. При цьому, суд застосовує вид буквального тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
З викладеного слідує, що для того щоб порушити порядок використання страхових коштів, отриманих від Фонду, необхідно їх отримати, так як фізично неможливо неправомірно витрачати то чого немає.
Дослідженням матеріалів справи, а саме видаткових ордерів від 06.08.2010 року, від 14.10.2010 року, від 27.12.2010 року, звіту Ф4 -ФСС з ТВП «Соціальні внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік», акту перевірки від 15.06.2011 року, розрахунку очікуваного результату для відшкодування витрат згідно з наданим звітом, довідки про перерахування заборгованості від Фонду по декретним, виписок з банківських рахунків, а також відповідно до пояснення представника відповідача та заперечення поданого ним на позов, встановлено, що на момент перевірки кошти від Фонду відповідно до розрахунку очікуваного результату для відшкодування витрат згідно з наданим звітом №8 від 18.01.2011 року та заявою до нього на розрахункові рахунки ТОВ не надійшли.
Тобто позивач не мав фактичної можливості неправомірно витрачати кошти Фонду, яких не було у нього в розпорядженні, а отже він не міг порушити порядку використання страхових коштів одержаних від Фонду.
Щодо порушення позивачем в частині невірного розрахунку середньоденної заробітної плати, то суд в силу положень ч.3 ст.72 КАС України не досліджує ці обставини, так як вони визнаються обома сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності їх визнання. При цьому, суд зазначає, що невірний розрахунок середньоденної заробітної плати не свідчить про порушення позивачем порядку використання страхових коштів, які мали б бути отримані від Фонду. Це порушення іншого змісту, за яке ст.30 Закону №2240 не передбачено відповідальності.
Крім цього, суд не приймає до уваги постанову №215 від 20.06.2011 року про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої директора ТОВ ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-5 КУпАП, у зв'язку з тим, що вона не носить для суду обов'язковий характер, так як прийнята не судом, а суб'єктом владних повноважень.
Фонд, будучи суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Аналізом нормативно-правової бази, які регулюють ці відносини встановлено, що жодним діючим актом не передбачено повернення коштів, які не надійшли на окремий рахунок Фонду.
За таких обставин, суд вважає, що ТОВ при виплаті матеріального забезпечення по листкам непрацездатності діяло в інтересах застрахованих осіб, при цьому інтереси Фонду жодним чином не були порушенні, а Фонд при прийнятті оскаржуваного рішення діяв поза межами своїх повноважень
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Фонд, будучи відповідачем, по справі не довів правомірність свого рішення №972 від 15.06.2011 року, натомість ТОВ належним чином обґрунтували ті обставини на яких ґрунтується позов.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонське суднобудівельне підприємство» до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення №972 від 15.06.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське суднобудівельне підприємство" до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №972 від 15.06.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське суднобудівельне підприємство" документально підтвердженні судові витрати, а саме сума сплаченого судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 вересня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.2.2