73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3640/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бєрьозка Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1 О.) звернулась до адміністративного суду з позовом до управління державної автомобільної інспекції управління міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області (далі по тексту - УДАІ) про зобов'язання повернути позивачу автомобіль НОМЕР_1.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснили суду, що 20.01.2011 ОСОБА_1 придбала у громадянина ОСОБА_4 автомобіль Mersedes-Benz c 220 CDI, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, держаний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР №3 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області від 15.7.2008 (далі по тексту - Авто). Вказаний автомобіль вона придбала за 25 000 доларів США, що на теперішній час еквівалентно 200 000 грн. При цьому, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору. ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 Авто, свідоцтво про реєстрацію Авто та талон про проходження технічного огляду. В свою чергу позивач передала йому гроші в оплату за автомобіль, про що вказаний громадянин склав розписку. Однак, у зв'язку із відсутністю на той час коштів у ОСОБА_1 на переоформлення права власності та виїздом у відрядження ОСОБА_4 вони домовились, що здійснять передачу Авто за договором доручення, а право власності буде переоформлене ОСОБА_4 пізніше. Однак, на даний момент він ухиляється від виконання зазначеного обов'язку.
07.02.2011 Авто, яким керувала позивач, зупинене співробітниками УДАІ, у результаті чого його затримано та доставлено на штрафний майданчик на підставі підозри у перебивці номеру кузова. На теперішній час Авто перебуває на штраф майданчику та його не повертають ОСОБА_1 Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги нормами Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) про укладення договору та підстави набуття права власності, стверджує, що є законним власником Авто, оформити належним чином своє право власності вона не може у зв'язку із недобросовісними діями продавця автомобіля. Виходячи з цього вона просить зобов'язати УДАІ повернути їй Авто.
Представник відповідача в судовому засіданні чіткої правової позиції не висловила, суду пояснила, що проти повернення Авто ОСОБА_1 УДАІ не заперечує у випадку, якщо суд знайде законні підстави для такого повернення, а позивач сплатить відповідачеві витрати, пов'язані з перебуванням Авто на штрафному майданчику.
У судове засідання представником відповідача надано копії висновків експерта з трасологічного дослідження автомобіля Mersedes-Benz c 220 CDI № SA-88-000039 та SA-88-000038 від 07.02.2011 за підписом експерта ХФ НДБСЕ «Сантодор» ОСОБА_5. Відповідно до змісту зазначених висновків експертом досліджувались питання щодо зміни знаків номера кузова Авто та відповідності супровідних документів за своїми характеристиками аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу, та можливе внесення змін до реквізитів таких документів. Відповідно до експертного дослідження Авто пофарбоване у сірий колір та на ньому встановлені ознаки зміни номеру кузова. Для встановлення первинного номеру кузова та надання категоричного висновку необхідно провести частковий демонтаж автомобіля. Крім того, дослідженням талона технічного огляду ИА № 754839, наданого на дослідження разом з автомобілем встановлено, що номер талону нанесений не на підприємстві, що здійснює випуск даних документів.
Стосовно наданих представником відповідача експертних висновків представник позивача звернув увагу суду на те, що вони є попередньою думкою експерта, оскільки у змісті самого висновку зазначено, що для встановлення первинного номеру кузова та надання категоричного висновку необхідно провести частковий демонтаж Авто. При цьому ним надано заяву ОСОБА_1 до начальника УДАІ, відповідно до змісту якої вона просить повернути їй Авто. Заява датована 30.08.2011. У нижній частині аркуша заяви проставлено підпис та нерозбірливо зазначено прізвище особи, яка його поставила, під підписом зазначено дату 30.08.2011. За твердженням представника позивача даний підпис виконала посадова особа УДАІ як підтвердження про отримання заяви.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.
Так, спірні правовідносини виникли щодо тимчасового затримання транспортного засобу співробітниками УДАІ. Підстави та порядок такого затримання врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» від 17 грудня 2008 р. № 1102 (далі по тексту - Порядок).
Тимчасове затримання транспортного засобу передбачене ст. 265-2 КУпАП як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення. Зокрема, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. Процедура затримання транспортного засобу встановлена Порядком.
Виходячи з вищевикладених норм КУпАП та Порядку, суд дійшов висновку про те, що підставою для затримання транспортного засобу є наявність підстав вважати, що водій вчинив адміністративне правопорушення, перелік яких передбачений в ст. 265-2 КУпАП. Затримання транспортного засобу є тимчасовим, оскільки здійснюється до прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів. При цьому, обов'язковим у даному випадку є складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо водія, оскільки відповідно до п. 10 Порядку строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне порушення. Також ст. 265-2 КУпАП передбачено, що по закінченні триденного строку з дня затримання особа має право звернутись із заявою про повернення транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що у січні 2011 р. ОСОБА_1 за суму 25 000 доларів США фактично придбала у громадянина ОСОБА_4 автомобіль Mersedes-Benz c 220 CDI, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, держаний номер НОМЕР_3. З її слів на момент купівлі Авто у неї не було коштів на переоформлення права власності, а громадянин ОСОБА_4 повинен був їхати у відрядження. Тому Авто передане позивачу на підставі довіреності від 12.01.2011, виданої ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 з правом керувати та розпоряджатися ним (продавати, обміняти, передавати в оренду, позичку, заставу). Довіреність видана з правом передовіри строком до 12.01.2021, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі за № 5298. Згідно змісту копії довіреності, наявної у матеріалах справи, Авто належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АНС № 205177, виданого ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області від 15.07.2008. Факт передачі коштів ОСОБА_1 за придбаний автомобіль до ОСОБА_4 підтверджується розпискою останнього, відповідно до якої в обмін на Авто він отримав 25 000 доларів США. Крім того, він зазначив, що авто належить йому на праві власності, переоформити яке на ОСОБА_1 зобов'язується до 01.03.2011. Разом з тим, як підстава права власності у розписці зазначено довіреність ВРН № 237532 від 21.01.2011. Виходячи з того, що довіреність не визначена чинним цивільним законодавством як правовстановлюючий документ на право власності, суд дійшов висновку, що можливо зазначене Авто насправді не належить ОСОБА_4 на праві власності, а отримане ним від іншої особи за довіреністю на право керування та розпорядження. Однак встановити даний факт у судовому розгляді виявилось неможливим, оскільки у якості правовстановлюючого документа на зазначений автомобіль позивачем надано лише копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, достовірність якого у світлі вищевказаних експертних висновків також може бути сумнівною: договір купівлі-продажу автомобіля не складений у письмовій формі, станом на момент подачі позову ОСОБА_4 ухиляється від виконання взятих ним перед ОСОБА_1 зобов'язань.
07.02.2011 ОСОБА_1 під час керування Авто зупинена співробітниками УДАІ, саме Авто у подальшому ними затримане. Згідно копії протоколу огляду затриманого транспортного засобу серії ХО № 039172 Авто затримане на площі Перемоги у м. Херсоні, підставою для тимчасового затримання зазначено «Перебивка кузовного номеру». На запитання суду про те, чи складався протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія, представник відповідача відповіла, що про це їй невідомо. Як випливає із вищезазначених експертних висновків, для надання категоричних висновків про зміну первинного номеру кузова необхідно провести частковий демонтаж автомобілю. За словами представника позивача, такий демонтаж нині здійснюється за участю співробітників УДАІ на штраф майданчику.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач обрав такий спосіб захисту свого права як зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме: зобов'язати УДАІ повернути Авто, до якого вжито захід забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу. При цьому, дії співробітників УДАІ під час затримання транспортного засобу нею не оскаржуються, виходячи з чого їх правомірність не є предметом дослідження суду у даній справі.
Разом з цим, позивач як на підставу обов'язку УДАІ повернути йому автомобіль посилається на норми ЦК України про право власності та порядок укладання договорів. У судовому засіданні на підтвердження своєї позиції представник позивача зазначив, що хоча Авто і не переоформлене на ОСОБА_1 як на власника, однак вона є добросовісним набувачем, а тому має право на повернення цього транспортного засобу. Тобто, нормативно-правовою підставою, якою з точки зору представника позивача повинні керуватись УДАІ під час вирішення питання про повернення транспортного засобу особі, що на законних підставах ним володіє, є норми цивільного законодавства.
Виходячи із змісту проаналізованих вище правових норм, які врегульовують правовідносини з тимчасового затримання транспортного засобу, суд дійшов висновку, що встановленим законом способом захисту права у даному випадку є звернення особи із заявою про повернення автомобіля по закінченню триденного строку з моменту його затримання. При цьому виконання такої заяви є обов'язковим для працівників УДАІ незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення, під час повернення транспортного засобу вони зобов'язані керуватись виключно наявністю такої заяви, а встановлювати необхідність повернення транспортного засобу з точки зору правомірності набуття права власності та інших цивільно-правових норм вони відповідно до законодавства не уповноважені. Однак, позивач звернувся із такою заявою вже на момент судового розгляду даної справи. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що жодних дій співробітників УДАІ, які перешкоджають повернути позивачеві ОСОБА_7, останнім на момент подачі позову не зазначено та не оскаржено. Предметом позову є виключно зобов'язання відповідача повернути позивачеві ОСОБА_7. Заяви від позивача про зміну підстав та предмета позову до початку судового розгляду справи по суті не надходило. На запитання суду про наявність заяв, клопотань або інших доказів, поставлене після дослідження обставин справи, сторони відповіли, що інших клопотань та доказів у них немає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі невірно обрано спосіб захисту свого права. Виходячи із заявленого предмету позову суд не вбачає жодних підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2, ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просить. Разом з цим підстав, які б надавали право вийти за межі позовних вимог, суд не знайшов: на момент подачі позову не існувало обставин, які надавали можливість УДАІ повернути автомобіль, оскільки ОСОБА_1 із заявою про його повернення не зверталась, а розгляд справи про адміністративне правопорушення, очевидно, триває. Також, суд зазначає, що співробітник УДАІ мали право тимчасово затримати транспортний засіб, у разі додержання ними вимог ст.265-2 КУпАП. Крім того, суд зазначає, що факт порушення та перебігу провадження у справі про адміністративне правопорушення ним не досліджувався, оскільки він не може бути предметом дослідження виходячи із даного предмету позову. Ґрунтуючись на вищевикладеному, у задоволенні позову необхідно відмовити.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 вересня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 3.7.2