28.10.2011 Справа № 2а/2570/5149/2011
25 жовтня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про скасування постанови, -
06.10.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, в якому просить суд скасувати постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 01.09.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до пунктів 27, 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій. Видатки боржника, щодо яких прийнято постанову про арешт коштів рахунків боржника, здійснюються лише в частині видатків, які Бюджетним кодексом України визначені захищеними, у разі зазначення про це у судовому рішенні про стягнення коштів із зазначених рахунків. Позивач вказував, що у рішенні Господарського суду Київської області від 13.05.2011 року по справі № 17/038-11, на виконання якого відкрито виконавче провадження, жодним чином не зазначено про можливість виконання рішення суду шляхом стягнення коштів з рахунків боржника, які Бюджетним кодексом України є захищеними. На думку позивача, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки фактично її винесення призвело до того, що з місцевого бюджету Седнівської селищної ради не виплачена заробітна плата працівникам бюджетної сфери за вересень 2011 року, не здійснюється оплата за комунальні послуги тощо.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника, вирішення питання щодо задоволення даного позову залишив на розсуд суду.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.07.2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та на підставі наказу № 17/038-11, виданого 11.07.2011 року господарським судом Київської області про стягнення з Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 50736,00 грн., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено строк для добровільного виконання виконавчого документа до 04.08.2011 року.
Зважаючи, що боржником у строк для добровільного виконання виконавчий документ не було виконано, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, відповідачем, керуючись статтями 5, 50 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», було вирішено накласти арешт на кошти боржника в межах суми боргу, а саме на кошти Седнівської селищної ради, код 04412550, що містяться на рахунках: 31420630105526, 31425000105526, 31523009105526, 31527005105526, 31528004105526, 35310031001551, 35312017001551, 35313013001551, 35314015001551, 35315014001551, 35316013801551, 35317012001551, 35318011001551, 35318033001551, 35320009001551, 35321020001551, 35322018001552, 35324027001551, 35327002001551, 35329022001551, 35332029001551, 35410016001551, 35411015001551, 35412014001551, 35415011001551, 35419017001551, 35426022001551, 35427009001551, 35428020001551, 35429018001551, 37110024001551, 39224026001551, 31424670105526, 31528929105526, 35310042001551, 35314037001551, 35316035001551, 35324038001551, 35326036036001551, 35411002003283, 35421050001551, 35423047001551, 37117049001551 в ГУДК України у Чернігівській області, МФО 853592 в межах суми 55837,12 грн., про що свідчить постанова від 01.09.2011 року (а.с. 12).
Відповідно до листа Управління державного казначейства у Чернігівському районі від 06.10.2011 року № 19-21-1-41/1133 (а.с. 13), до рахунків, з яких здійснюється проплата захищених видатків бюджету, передбачених кошторисом на 2011 рік відносяться наступні рахунки: 35318011001551, 35415011001551, 35315014001551, 35412014001551, 35320009001551, 35427009001551, 35313016001551, 35410013001551, 35326047001551, 35423047001551, 35314015001551, 35411015001551, 35321020001551, 35428020001551, 35323028001551, 35420028001551, 35322018001551, 35429008001551, 31425000105526, 31527005105526, 31526006105526, 31523009105526.
Як вбачається з довідки № 547 від 12.10.2011 року, виданої Седнівською селищною радою (а.с. 24), внаслідок накладення арешту на кошти позивача виникла кредиторська заборгованість в сумі 70065,29 грн., в тому числі: заробітна плата - 28236,18 грн., нарахування на заробітну плату - 10249,70 грн., продукти харчування для дитсадків - 4096,37 грн., послуги зв'язку - 62,50 грн., за електроенергію - 1915,76 грн., за дератизацію приміщень дитсадків - 64,50 грн., за паливний брикет для дитсадків - 9500,00 грн., за прибирання узбіччя дороги - 3456,00 грн., за глибинні насоси для якісного забезпечення населення водою - 11140,00 грн., за дослідження питної води РСЕС - 869,56 грн., за навчання відповідального за газове господарство - 355,92 грн., заправка картриджів - 118,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначеним Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 31 Порядку, видатки боржника, щодо яких прийнято постанову про арешт рахунків боржника, здійснюються лише в частині видатків, які Бюджетним кодексом України визначені захищеними, у разі зазначення про це у судовому рішенні про стягнення коштів із зазначених рахунків.
Аналізуючи викладені норми права, та враховуючи лист Управління державного казначейства у Чернігівському районі від 06.10.2011 року № 19-21-1-41/1133, який міститься в матеріалах справи, суд вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову всупереч норм чинного законодавства, оскільки арешт накладено в тому числі і на рахунки, з яких здійснюється проплата захищених видатків бюджету, при цьому такий спосіб та процедура стягнення коштів не вказаний у рішенні господарського суду Київської області від 13.05.2011 року.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Зважаючи на те, що винесення оскаржуваної постанови призвело до невиплати заробітної плати працівникам, слід зазначити, що суб'єктом владних повноважень при прийнятті рішення не дотриманий критерій необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, передбачений статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Даний критерій відображає принцип пропорційності, який, зокрема, передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей. Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
< Список >
Позов Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області - задовольнити повністю.
Скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 01.09.2011 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області судові витрати у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Непочатих В.О.