73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"12" серпня 2011 р. 10 год.47 хв.Справа № 2-а-592/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О., за участю представника ФО ОСОБА_1, представника ДПІ ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,
та позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення,
встановив:
Державна податкова інспекція у Генічеському районі Херсонської області звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 податковий борг з плати за землю в сумі 56 690 грн. 65 коп. Позовні вимоги ДПІ обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є платником земельного податку, має у власності земельну ділянку площею 6,0 га за адресою: с. Стрілкове, вул. Берегова, 23, на території Стрілківської сільської ради. Відповідно до експертної оцінки вартість даної земельної ділянки становить 1242830 грн. Згідно ст. 8 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" ОСОБА_3 має податковий борг на землю за 2010 рік в сумі 56 690 грн. 65 коп., заборгованість виникла внаслідок несплати податкового зобов'язання по платі за землю, що було визначено податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 29.06.10 № НОМЕР_1 в сумі 62 141 грн. 54 коп., сума зменшена за рахунок переплати в розмірі 5450 грн. 89 коп. Представник ДПІ в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
09.03.11 ухвалою суду об'єднано в одне провадження даний позов зі справою №2а-908/11/2170 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про скасування рішення від 29.06.10 № НОМЕР_1. Справі присвоєно №2а-592/11/2170.
Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані неправомірністю прийнятого рішення ДПІ у Генічеському районі від 29.06.10 № НОМЕР_1, оскільки податок за земельну ділянку до жовтня 2009 року він сплачував як фізична особа, 29.10.09 зареєструвався як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, має свідоцтво про сплату єдиного податку по виду діяльності "організація курортного бізнесу" тому звільнений від сплати земельного податку. В судовому засіданні представник просив суд задовольнити позов ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні позову ДПІ у Генічеському районі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши правові позиції представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 29.10.2009. Згідно договору купівлі-продажу 09.07.07 ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 6,0 га під розміщення бази відпочинку "Полтава", розташованої за адресою: с. Стрілкове, вул. Берегова, 23 на території Стрілківської сільської ради, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. 05.11.09 отримав свідоцтво про сплату єдиного податку по виду діяльності "овочівництво", "декоративне садівництво", "розведення тварин", "мисливство", "організація курортного бізнесу". 01.01.10 ОСОБА_3 видано свідоцтво про сплату єдиного податку по виду діяльності "організація курортного бізнесу", місце здійснення діяльності с. Стрілкове, вул. Берегова, 23, Генічеський район, Херсонська область, сплачує єдиний податок в розмірі 200грн. щомісячно.
Податковим повідомленням № НОМЕР_1 від 29.06.2010 ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання по платі за землю в сумі 62141 грн. 54 коп. за 2010 рік. З розрахунку даної суми, який надано ДПІ, вбачається, що податок розрахований в розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки на підставі ст. 8 Закону "Про плату за землю" як за ділянку, надану для промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.
Згідно чинного на час виникнення спірних відносин Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі Закон 2535-ХІІ) вбачається, що податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 6,0 га під розміщення бази відпочинку "Полтава", розташованої за адресою: с. Стрілкове, вул. Берегова, 23 на території Стрілківської сільської ради для організації курортного бізнесу, чим визначив призначення земельної ділянки. За договором від 09.07.2007 ОСОБА_3 придбав нежитлові будівлі, які розташовані на базі відпочинку "Полтава".
Як встановлено статтями 125-126 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування нею посвідчується державним актом. Якщо земельна ділянка у суб'єкта господарювання перебуває у власності або в постійному користуванні, то він відповідно до норм Закону № 2535-XII є платником земельного податку, якщо на умовах оренди - платником орендної плати за землю.
Як встановлено абзацом п'ятим частини першої ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) зокрема плати (податку) за землю. Водночас відповідно до п. 6 постанови № 507 від 16 березня 2000 р. Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727" суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 цього Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Цією постановою, що роз'яснює порядок застосування норм цього Указу, уточнено, що платник єдиного податку звільняються від плати (податку) на землю лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
У разі якщо платник єдиного податку - власник земельної ділянки або землекористувач використовує земельну ділянку для власних виробничих потреб, наприклад організував на земельній ділянці виробництво продукції, надання послуг або виконання робіт та отримує доходи від продажу такої продукції, надання послуг або виконання робіт, то в такому випадку платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку, оскільки ним, як платником земельного податку, земля використовується в його власній господарській діяльності.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV). Суб'єктами малого підприємництва, як передбачено Законом України від 19.10.2000 р. № 2063-III "Про підтримку малого підприємництва", є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності. Цим Законом визначено державну підтримку малого підприємництва, зокрема застосування суб'єктами господарювання спрощеної системи оподаткування поряд з діючою загальною системою оподаткування на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Отже, СПД - платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (не орендарем земельної ділянки), не сплачує земельний податок до бюджету лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
ОСОБА_3 надав докази того, що земельна ділянка, яку він придбав разом з будівлями, використовувалась ним у підприємницькій діяльності, яку він здійснював у сфері курортного бізнесу. ДПІ не надала доказів того, що дана земельна ділянка використовувалась в інших цілях, разом з тим, ставку плати за землю застосовує як при використанні земельної ділянки в промислових цілях. Та обставина, що земельна ділянка була оформлена на громадянина, а не на приватного підприємця, не змінює напрямок використання цієї земельної ділянки. Згідно Закону "Про плату за землю" суб'єктами права власності на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи, окремо закон не виділяє фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Генічеському районі від 29.06.10 № НОМЕР_1. Позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню. В задоволенні позову ДПІ суд відмовляє. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду та повідомлено про дату та час складення постанови в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити Державній податковій інспекції у Генічеському районі Херсонської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 56 690 грн. 65 коп.
Позов ОСОБА_3 задовольнити. Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Генічеському районі від 29.06.10 № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з плати за землю в сумі 62 141 грн. 54 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 серпня 2011 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.1.5