Ухвала іменем україни 13 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4 ,
ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року клопотання адвоката ОСОБА_5 , діючого в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про зарахування на підставі ст. 72 ч. 5 КК України строку попереднього ув'язнення у строк покарання повернуто заявнику.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року зазначену ухвалу місцевого суду скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2008 року.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку зазначеної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Верховний Суд України у постанові від 09 лютого 2017 року зробив висновок про те, що норми права, передбачені частиною 2 статті 424 та частиною 5 статті 539 КПК (в редакції до набрання чинності Законом № 1491-VIII), не забезпечують права на оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених за результатами розгляду клопотань щодо застосування на стадії виконання вироку Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», оскільки такі ухвали не перешкоджають подальшому провадженню, а отже їх оскарження не передбачено положеннями КПК України.
З урахуванням зазначеного та того, що відповідно до ст. 458 ч. 1 КПК України такий висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому провадженню.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_4 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, колегія суддів
відмовити захиснику ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року щодо засудженого ОСОБА_4 .
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3