83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.11.09 р. Справа № 9/92
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Транспрогрес”, м. Маріуполь
про стягнення 15 000 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Приватне підприємство „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Транспрогрес”, м. Маріуполь про стягнення 15 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №80 від 13.10.2008р., видаткову накладну №1095 від 22.12.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №46 від 18.12.2008р., акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 02.06.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №324/юр від 21.09.2009р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки відповідач сплатив суму заборгованості перед позивачем в розмірі 15 000 грн. 00 коп. до подання позовної заяви Приватним підприємством „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк до господарського суду Донецької області.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №339895 Відкрите акціонерне товариство „Транспрогрес”, м. Маріуполь станом на 26.08.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.
Сторони, які належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 14.08.2009р., 02.09.2009р., 05.10.2009р. та 13.10.2009р. в судові засідання 02.09.2009р., 05.10.2009р., 13.10.2009р. та 05.11.2009р. не з'явились, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив:
13.10.2008р. між Приватним підприємством „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк та Відкритим акціонерним товариством „Транспрогрес”, м. Маріуполь укладений договір №80, відповідно до умов якого Приватне підприємство „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк (Постачальник) зобов'язується поставити, а Відкрите акціонерне товариство „Транспрогрес”, м. Маріуполь (Покупець) прийняти та сплатити продукцію виробництва ПП „Хімпостачальник” на умовах, які обумовлені даним договором (п.1.1 договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю виміру, загальна вартість партії товару, умови та строки поставки вказуються у специфікаціях, які підписуються на кожну партію товару та є невід'ємними частинами даного договору.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковою накладною №1095 від 22.12.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару, на думку позивача, підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Отримав(ла)”.
Відповідно до п. 3.1 Договору товар постачається партіями в кількості та строки, які вказані у специфікаціях до даного договору.
Постачальник зобов'язується поставити партію товару не пізніше 3 банківських днів від узгодженої дати отримання 20% передоплати за дану партію товару. Датою отримання передоплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно п. 4.1 Договору ціна за одиницю товару, а також загальна вартість партії товару, поставка яких буде здійснюватись у відповідності до даного договору, вказується у специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару та є невід'ємними частинами даного договору.
Після підписання специфікацій Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець зобов'язаний прийняти у вказані в специфікації строки товар та сплатити його відповідно до умов даного договору (п. 4.2 Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за товар, який постачається за даним договором, буде провадитися Покупцем у гривнях України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не вказано у специфікаціях, на підставі рахунків-фактур, які надаються Постачальником.
Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються на умовах: 20% вартості партії товару - передоплата - на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури; 80% вартості партії товару - кінцевий розрахунок - на протязі 20 банківських днів з моменту постачання партії товару. Датою постачання партії товару є дата видаткової накладної на наведену партію товару (п.5.3. Договору).
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, вартість отриманого товару оплатив частково, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 15 000грн.00коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Таким чином, на думку позивача, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції; а відповідач всупереч вимогам договору, не здійснив повну та своєчасну оплату товару у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 15 000грн.00коп.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання позивача безпідставними з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначено вище, позивач стверджує, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого за наявною в матеріалах справи видатковою накладною №1095 від 22.12.2008р., посилаючись при цьому на те, що поставка здійснена на підставі договору №80 від 13.10.2008р.
Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір №80 від 13.10.2008р. не є підставою здійснення поставки за видатковою накладною №1095 від 22.12.2008р., оскільки в представленій накладній не має посилань на договір №80 від 13.10.2008р.
Навпаки, підстава здійснення поставки у зазначеній накладній є рахунок-фактура №322/6 від 19.12.2008р., хоча відповідно до вищезазначених пунктів договору підставою здійснення поставки за цим договором повинна бути специфікація до договору. Тобто, в разі здійснення поставки за договором, у видаткових накладних повинне бути посилання на специфікацію.
Проте, позивачем не надано затвердженої між сторонами Специфікації товарів.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, надана позивачем видаткова накладна №1095 від 22.12.2008р. не є належним доказом того, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого саме за договором №80 від 13.10.2008р. в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги ствердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до даних господарських операцій.
Відповідно до статі 9 закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні являються первинні звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську діяльність.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Як встановлено судом, з наданої позивачем видаткової накладної №1095 від 22.12.2008р. не вбачається, що вона була складена та підписана на виконання умов саме договору №80 від 13.10.2008р., що є підставою позову.
Для всебічного та об'єктивного розгляду справи суд, ухвалами від 14.08.2009р., 02.09.2009р., 05.10.2009р. та 13.10.2009р., зобов'язав позивача надати докази постачання товарно-матеріальних цінностей за договором №80 від 13.10.2008р., та належним чином засвідчену копію рахунку-фактури №322/6 від 19.12.2008р. Однак вимоги суду позивачем не виконані, витребувані документи не надані.
Інших доказів, які б дали змогу суду встановити, що дії сторін по отриманню спірного товару мають відношення саме до договору №80 від 13.10.2008р., який є підставою позову - сторонами не надано, судом не встановлено.
Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору №80 від 13.10.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за видатковою накладною №1095 від 22.12.2008р.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості в розмірі 15 000грн.00коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.129 Конституції Українист.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного підприємства „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Транспрогрес”, м. Маріуполь про стягнення 15 000 грн. 00 коп. - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 05.11.2009р. оголошено повний текст рішення.
Суддя