ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 березня 2017 року Справа № 913/1064/16
Провадження №26/913/1064/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, м. Лисичанськ, Луганська обл.
про стягнення 20429,61 грн
Суддя Масловський С.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув.
від відповідача: представник не прибув.
від Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську: представник не прибув.
27.09.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею про стягнення 20429,61 грн, з яких 11803,67 грн - заборгованість за спожиту активну електроенергію; 667,26 грн - 3 % річних; 596,15 грн - інфляційні нарахування; 7362,53 грн - пеня.
07.11.2016 Рішенням господарського суду Луганської області, повний текст якого складено 14.11.2016, позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 11803,67 грн. Присуджено до стягнення з Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» 3% річних у розмірі 667,26 грн., інфляційні витрати в розмірі 596,15 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн.
23.01.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Луганської області від 07.11.2016 по справі № 913/1064/16 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 11803,67 грн та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 736,25 грн. Присуджено до стягнення з Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» інфляційні втрати в розмірі 596,15 грн, 3% річних в розмірі 667,26грн, пеню в розмірі 736,25 грн, судовий збір в розмірі 319,45 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 351,40 грн.
01.02.2017 господарський суд Луганської області на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду видав наказ № 913/1064/16.
03.03.2017 Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з заявою № 02-70/264 від 27.02.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/1064/16 від 07.11.2016, яке набрало законної сили 23.01.2017.
В обґрунтування зазначених вимог, заявник посилається на те, що питання щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію з ТОВ «ЛЕО», яке не перереєстроване на територію, підконтрольну українській владі, на сьогодні не врегульоване. Листом Державної казначейської служби України від 09.12.2015 року № 19-10/666-31224 зобов'язано проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками за умови перереєстрації підприємства ТОВ «ЛЕО» на територію, підконтрольну українській владі. ОСОБА_1 безпеки України (з грифом «Для службового користування») від 30.12.2015 № 8/1/2-18620 заборонено здійснення платежів на територію не підконтрольну українській владі та зупинено проведення платежів на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання». Листом від 02.12.2016 № 5-10/1985-20491 Державна казначейська служба України надала інформацію, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 № 447 «Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», установлено, що під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з ТОВ «ЛЕО» бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством небюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання товариства, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх на поточний рахунок із спеціальним режимом використання державного підприємства «Енергоринок» тобто за активну електроенергію. Питання проведення інших платежів на користь ТОВ «ЛЕО» - розрахунків за реактивну електроенергію та/або інфляційних нарахувань, пені, річних, судового збору тощо, вищезазначеною постановою не врегульовано.
Ухвалою господарського суду Луганської області 03.03.2017 прийнято заяву та її розгляд призначено на 13.03.2017.
09.03.2017 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», через канцелярію господарського суду Луганської області подало відзив на заяву про відстрочку виконання рішення, в якій заперечує проти відстрочення виконання рішення та зазначає, що жодного нормативно-правового акта, який би зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» перереєструватися на підконтрольну територію не існує; що в наказі господарського суду вказаний розрахунковий рахунок відкритий у ФЛОУ АТ «Ощадбанк», на який необхідно здійснити перерахування стягнутих сум; 100 %-м власником ПАТ «Державний ощадний банк України» є держава в особі Кабінету Міністрів України, діюче законодавство не забороняє УДККСУ здійснювати перерахування коштів, стягнутих судом, на поточний рахунок позивача, відкритий у державному банку України на підконтрольній українській владі території.
13.03.2017 сторони в судове засідання не прибули, але Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області надіслало заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника заявника.
Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Згідно підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пп. 7.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ст. 1 «Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення» Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене господарський суд зазначає, що наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається на Управлінням Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області, але в порушення викладених приписів законодавства останнім документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки виконання судового рішення. Відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Так враховуючи прямий припис ст. 1291 Конституції України щодо обов'язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку, що заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області №913/1064/16 від 07.11.2016 Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя С.В. Масловський