ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 березня 2017 року Справа № 913/80/17
Провадження №12/913/80/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєверодонецькзалізобетон”, м. Сєверодонецьк Луганської області,
про визнання грошових вимог та стягнення заборгованості в сумі 94349,67 грн.
Суддя ОСОБА_1
Секретар судового засідання ОСОБА_2
У засіданні брали участь:
від позивачаОСОБА_3, довіреність № 134 від 19.07.2016 (ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання");
від відповідачане прибув;
Суть спору: позивачем ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” заявлено вимогу:
1) визнати обґрунтованими грошові вимоги ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” до ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” в сумі 94349,67 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів;
2) про стягнення з ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”:
- заборгованості по оплаті за спожиту активну електроенергію в розмірі 76254,15 грн.;
- заборгованості по оплаті вартості різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною величиною споживання електричної енергії в розмірі 5172,89 грн.;
- 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 2792,05 грн.;
- інфляційні витрати з простроченої суми боргу в розмірі 10130,38 грн.;
- витрати по оплаті судового збору в розмірі 2736,98 грн.
Сторони належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи за ухвалою від 20.02.2017.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив:
Позивач - ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” - звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” заборгованості по оплаті за спожиту активну електроенергію в розмірі 76254,15 грн., заборгованості по оплаті вартості різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною величиною споживання електричної енергії в розмірі 5172,89 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 2792,05 грн., інфляційних витрат з простроченої суми боргу в розмірі 10130,38 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 2736,98 грн., визнання обґрунтованими грошових вимог ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” до ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” в сумі 94349,67 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
З урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 13.04.2016 по справі №3-304гс16, даний позов розглядається в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”.
На обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, позивачем зазначено наступне.
Для забезпечення потреб ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ПП “Сєвєродонецькенергосервіс” за договором про постачання електричної енергії №152/1 від 19.11.2010, між останнім та ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” було укладено договір №30 від 19.11.2010 про постачання електричної енергії, який діяв на час порушення провадження у справі №12б/5014/3369/2012 про банкрутство ТОВ “Северодонецькзалізобетон”.
На підставі зазначеного договору №30 від 19.11.2010 про постачання електри чної енергії ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” зобов'язалося постачати електричну енергію ТОВ “Сєвєродонецькзалізобетон” для забезпечення потреб його приєднаних електроустановок, а останнє зобов'язалося своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість використаної електричної енергії і здійснювати інші платежі. згідно з умовами до говору.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”, з урахуванням вимог пунктів 4.1, 4.2 договору та статті 625 ЦК України, позивачем також заявлено до сплати:
- 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 28.07.2015 по 01.12.2016 в розмірі 2792,05 грн.;
- інфляційних втрат з простроченої суми боргу за період серпень 2015 року - листопад 2016 року в розмірі 10130,58 грн.
Крім того, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді вартості різниці між обсягом фактично спожитої електричної енергії та договірною величиною споживання електричної енергії у вересні 2015 року в розмірі 5172,89 грн.
Згідно умов договору відповідачу направлено рахунок №30/ЛИС/9/4 від 21.09.2012 на суму 5172,89 грн., який надіслано 22.09.2015 рекомендованим листом, про що свідчить копія поштового чеку від 22.09.2015. Рахунок, з урахуванням поштового перебігу, повинен був сплаченим 30.09.2015. Зазначена заборгованість до теперішнього часу не сплачена.
Відзивом на позовну заяву від 23.02.2017 №2, відповідач позов визнає частково.
Грошові вимоги, заявлені в процедурі ліквідації ТОВ "Сєверодонецькзалізобетон" з додатком на підтвердження суми заборгованості документами в розмірі 76254,15 грн. (заборгованість по оплаті за спожиту активну електроенергію) та на суму 5172,89 грн. (заборгованість по оплаті вартості різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною величиною споживання електричної енергії), які підтверджуються даними бухгалтерії підприємства - банкрута, визнані ліквідатором повністю; суми: 2792,05 грн. - 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, та 10103,58 грн. - інфляційні втрати з простроченої суми боргу, в бухгалтерському обліку не обліковуються, оскільки ліквідатор вважає їх штрафними санкціями.
Фактичні обставини справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 30 про постачання електричної енергії від 19.11.2010.
Обсяги спожитої електроенергії за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року (включно) позивач підтверджує відповідними “Актами про зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії” на загальну суму 76254,15 грн. що підтверджується первинними документами, а саме:
- “Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” за період з 20.06.2014 по 20.07.2015 від 20.07.2015 споживача (субспоживача) ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” за договором про постачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ПП “Сєверодонецькенергосервіс” за договоров про постачання елект ричної енергії № 152/1 від 19.11.2010:
- “Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” за період з 20.07.2015 по 19.08.2015 від 20.08.2015 основного споживача ПП “Сєверодонецькенергосервіс” за договором про постачання електричної енергії №152/1 під 19.11.2010, до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача) ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” за договором про постачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010:
- “Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” за період з 20.08.2015 по 19.09.2015 від 20.09.2015 основного споживача ПП “Сєверодонецькенергосервіс” за договором про постачання електричної енергії №152/1 під 19.11.2010, до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача) ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” за договором про постачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010;
- “Актом про використану електричну енергію” за період з 20.08.2015 по 20.09.2015 від 20.09.2015 споживача ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” за договором про постачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010;
- Актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку споживача (субспоживача) ТОВ “Севєродонецькзалізобетон” № 126950 від 18.09.2015;
- Актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку споживача (субспоживача) ТОВ “Севєродонецькзалізобетон” № 126951 від 18.09.2015;
- Актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку споживача (субспоживача) ТОВ “Севєродонецькзалізобетон” № 126952 від 21.09.2015;
- Актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку споживача (субспоживача) ТОВ “Севєродонецькзалізобетон” № 126953 від 21.09.2015;
- Актом про обмеження електропостачання споживача (субспоживача) ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”.
Позивач також звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді вартості різниці між обсягом фактично спожитої електричної енергії та договірною величиною споживання електричної енергії у вересні 2015 року в розмірі 5172,89 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи №12б/5014/3369/2012 про банкрутство ТОВ «Сєверодонецькзалізобетон», справу було порушено Господарським судом Луганської області 27.12.2012.
За постановою від 07.10.2013 господарський суд визнав боржника ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”, м. Сєверодонецьк, банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4
Провадження у справі здійснюється у відповідності з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від Закону від 22.12.2011 №4212 - VI.
Ухвалою від 10.06.2015 господарський суд Луганської області частково відновив втрачені матеріали справи №12б/5014/3369/2012 про банкрутство ТОВ "Сєверодонецькзалізобетон", м. Сєверодонецьк.
За ухвалою від 23.06.2015 судом:
- припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4 як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєверодонецькзалізобетон";
- призначено ліквідатором ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” арбітражного керуючого ОСОБА_5 (свідоцтво №173 від 07.02.2013).
На даний час справа №12б/5014/3369/2012 про банкрутство ТОВ "Сєверодонецькзалізобетон" знаходиться в провадженні господарського суду Луганської області, по справі триває ліквідаційна процедура.
Фактичні обставини свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 30 про постачання електричної енергії від 19.11.2010.
Обсяги спожитої електроенергії за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року (включно) позивач підтверджує відповідними “Актами про зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії” на загальну суму 76254,15 грн. що підтверджується первинними документами.
У відповідності до умов договору, а саме п.п. 3.1.1., 3.1.11, 7.9 та п.п.7.9. додатку “Порядок розрахунків” до договору № 30 від 19.11.2010 про постачання електричної енергії, ТОВ “Ссвєродонецькзалізобетон” були виставлені рахунки, які були своєчасно отримані відповідачем, а саме:
- рахунок №30/ЛИС/7/1 від 20.07.2015 за спожиту у липні 2015 року активну електроенергію на суму 13024,14 грн., який отриманий представником відповідача 20.07.2015, про що свідчить його підпис на рахунку в графі “Особа, яка отримала рахунок”. Рахунок повинен був сплаченим 27.07.2015;
- рахунок № 30/ЛИС/8/1 від 21.08.2015 за спожиту у серпні 2015 року активну електроенергію на суму 24599,16 грн., який надіслано відповідачу 26.08.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчить копія поштового чеку від 26.08.2015. Рахунок отриманий відповідачем 01.09.2015, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення і повинен був сплаченим 10.09.2015;
- рахунок № 30/ЛИС/9/1 від 21.09.2015 за спожиту у вересні 2015 року активну електроенергію на суму 33243,47 грн., який надіслало відповідачу 22.09.2015 рекомендованим листом, про що свідчить копія поштового чеку від 22.09.2015. Рахунок, з урахуванням поштового перебігу, повинен був сплаченим 30.09.2015;
- рахунок № 30/ЛИС/10/1 від 24.09.2015 за спожиту у жовтні 2015 року активну електроенергію на суму 5387,38 грн., який отриманий представником відповідача 24.09.2015, про що свідчить його підпис на рахунку в графі “Особа, яка отримала рахунок”. Рахунок повинен був сплаченим 01.10.2015.
Заборгованість по електропостачанню в сумі 76254,15 грн. створилася під час проведення процедури ліквідації відповідача, підтверджується наданими позиваченм документами та не заперечується ліквідатором.
Згідно з підпунктом 4.4.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Додатку “Обсяги постачання електричної енергії Споживачу” до договору №30 про постачання електричної енергії від 19.11.2010 узгоджена сторонами за договором договірна величина споживання електричної енергії у вересні 2015 року становила 15000 кВт*год.
Згідно з “Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” за період з 20.08.2015 по 19.09.2015 від 20.09.2015 основного споживача ПП “Сєверодонецькенергосервіс” за договором про постачання електричної енергії №152/1 від 19.11.2010, до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки відповідача - споживача (субспоживача) ТОП “Сєверодонецькзалізобетон” за договором про по стачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010, останнім (Відповідачем) за показами розрахункового засобу обліку у вересні 2015 року було спожито активну електричну енергію в обсязі 31109 кВт*год.
Згідно з “Актом про використану електричну енергію” за період з 20.08.2015 по 20.09.2015 від 20.09.2015 споживача ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” за догово ром про постачання електричної енергії № 30 від 19.11.2010, за показами розрахункових засобів обліку у вересні 2015 року було спожито активну електричну енергію в обсязі 31110 кВт*год, з яких:
- 18444 кВт*год - спожито безпосередньо відповідачем ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон”;
- 12666 кВт*год - спожито субспоживачами, що мають договори про постачання електричної енергії з Постачальником і електроустановки яких приєднані до технологічних електри чних мереж відповідача ТОВ “Сєвєродонецькзалізобетон”.
Таким чином, - обсяг фактично спожитої споживачем - відповідачем ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” електричної енергії за розрахунковий період з 20.08.2015 року по 19.09.2015 року становить 18444 кВт*год.
Отже, відповідач перевищив встановлені договором договірні величини споживання електричної енергії у вересні 2015 року на 3444 кВт*год (18444 кВт*год - 15000 кВт*год).
Згідно умов договору відповідачу направлено рахунок №30/ЛИС/9/4 від 21.09.2012 на суму 5172,89 грн., який надіслано 22.09.2015 рекомендованим листом, про що свідчить копія поштового чеку від 22.09.2015. Рахунок, з урахуванням поштового перебігу, повинен був сплаченим 30.09.2015. Зазначена заборгованість до теперішнього часу не сплачена.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5172,89 грн., що є не оплаченою відповідачем двократною вартістю різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною величиною споживання електричної енергії за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, також є обґрунтованими.
Під час визначення правової природи вимог в сумі 81427,04 грн, які визнаються судом обгрунтованими, суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону про банкрутство виокремлює три види кредиторів:
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
- поточні кредитори, чиї вимоги виникли після порушення справи про банкрутство до визнання боржника банкрутом;
- заставні кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Статтею 38 Закону про банкрутство визначені правові наслідки визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а саме:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
Таким чином, заявлені кредитором вимоги не відносяться ні до категорії конкурсних, ні до категорії поточних, а є за своєю правовою суттю витратами, пов'язаними з проведенням ліквідаційної процедури, які не підлягають стягненню в наказному порядку, а мають бути включені до першої черги задоволення вимог кредиторів із погашенням цих вимог в порядку, передбаченому статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Суд також зауважує, що за приписами п. п. 3 п. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо боржника визнано банкрутом.
Як зазначено в п. п. 8 та п. 1 ст. 39 вищезазначеного закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом, при цьому виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду, який його видав.
Вищевикладене унеможливлює видачу будь якого наказу за визнаними судом обгрунтованими грошовими вимогами, які підлягають сплаті виключно в порядку та умовах, передбаченими спеціальними нормами Закону про банкрутство.
Стосовно нарахування 3% річних та збільшення суми боргу на індекс інфляції.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для правильного та однакового застосування ст. 625 ЦК необхідно проаналізувати, в яких випадках і правовідносинах слід її застосовувати та на яких підставах.
Стаття 625 ЦК розміщена в розд. І «Загальні положення про зобов'язання» кн. 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Суд зауважує, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Як зазначено в Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 13.04.2016 по справі№3-304гс16 системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
У відповідності до ч.3 ст. 19 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Доводи позивача, що заявлені ним вимоги є поточними, а відтак на них не розповсюджується дія мораторію, є помилковими, оскільки, як зазначено вище, ці вимоги не відносяться до категорії поточних а є витратами, пов'язаними з проведенням ліквідаційної процедури.
Також суд зауважує, що за приписами ст.38 Закону про банкрутство виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом, тобто у банкрута були відсутні жодні правові підстави здійснювати кредитору оплату заборгованості за спожиту електроенергію, яка виникла після визнання боржника банкрутом, в порядку та строки, обумовлені договором.
Тому, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 2792,05 грн., та інфляційних витрат з простроченої суми боргу в розмірі 10130,38 грн., слід відмовити.
Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1380,86 грн., (пропорційно задоволеним вимогам) слід віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів, як витрати кредиторів на оплату судового збору.
При подачі позову позивачем надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 1109,98 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Вимоги ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” в сумі 81427,04 грн. боргу та 1380,86 грн. витрат по оплаті судового збору віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” як витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено і підписано 16.03.2017.
Суддя О.С. Палей
Надр. 5 прим.
1 - до справи;
2,3 - ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” (за двома адресами: вул. Б.Ліщини, 40, м. Сєверодонецьк, 93402, та вул. Горького, 123, м. Старобільськ, 92702);
4,5 - ТОВ “Сєверодонецькзалізобетон” (за двома адресами: вул. Силікатна, 7-Б, м. Сєверодонецьк, 93400, та м. Лисичанськ, вул. Незалежності, буд. 128, офіс 201) - рекомендованим з повідомленням;