79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.03.2017р. Справа № 914/16/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман
до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Будмонтаж», м.Львів
про стягнення 199025,76 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_2 - представник.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Будмонтаж» про стягнення 199025,76 грн., з яких 186660,00 грн. - штраф за невірно зазначений код, адресу та назву одержувача у перевізному документі та 12365,76 грн. - додаткові збори.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте явка позивача не визначалась обов'язковою.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (вх.№6947/17 від 21.02.2017р.) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд -
встановив:
30.06.2016р. згідно із накладною №37393782 зі станції Миколаїв-Дністровський Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон №65293755 з вантажем - брухт чорних металів. Вантажоодержувачем відповідно до вказаної накладної є ТзОВ «Електросталь» м.Курахове ОСОБА_3, 70, код 1563.
01.07.2016р. телеграмою №36 станція Миколаїв-Дністровський повідомила ст. Сартана, що правильним вантажоодержувачем вагону №65293755 по накладній 37393782 слід вважати ПАТ «МК «Азовсталь», код 3168.
Як зазначає позивач, 06.07.2016р. на станції призначення Сартана було встановлено, що вантажоодержувач з кодом 1563 відсутній, про що складено акт загальної форми №664 від 06.07.2016р.
В зв'язку з цим, як зазначає позивач, на станцію відправлення було направлено телеграми № 65 від 06.07.2016р. та № 95 від 08.07.2016р. щодо встановлення вантажоодержувача.
При цьому, позивач посилається на п. 122 Статуту залізниць України, де зазначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Отже, на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць за неправильне зазначення в накладних коду одержувача позивачем нараховано відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, а саме 186660,00 грн.
Крім того, як зазначено у позовній заяві, у зв'язку із встановленням вантажоодержувача, згідно з актами загальної форми №50 від 07.07.2016р. та №51 від 11.07.2016р. вагон №65293755 було затримано. За час затримки відповідачу було нараховано додаткові збори в сумі 12365,76 грн.
Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача 199025,76 грн., з яких 186660,00 грн. - штраф за невірно зазначений код, адресу та назву одержувача у перевізному документі та 12365,76 грн. - додаткові збори.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив (вх.№6947/17 від 21.02.2017р.) на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до додатку 3 Правил визначено, що вантажовідправник вносить відомості у графи накладної №4 «Одержувач» і №5 «Код одержувача 4-значний».
В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст.43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.
30.06.2016р. згідно із накладною №37393782 зі станції Миколаїв-Дністровський Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон №65293755 з вантажем - брухт чорних металів. Вантажоодержувачем відповідно до вказаної накладної є ТзОВ «Електросталь» м.Курахове ОСОБА_3, 70, код 1563.
У матеріалах справи міститься заява ПП «Будмонтаж» адресована начальнику станції Миколаїв-Дністровський з резолюцією начальника станції від 01.07.2016р., в якій відповідач просить надати телеграму на ст. Сартана про зміну вантажоодержувача в перевізному документі на вагон №65293755 з ТзОВ «Електросталь» код 1563 на ПАТ «МК «Азовсталь», код 3168.
01.07.2016р. телеграмою №36 станція Миколаїв-Дністровський повідомила ст. Сартана, що правильним вантажоодержувачем вагону №65293755 по накладній 37393782 слід вважати ПАТ «МК «Азовсталь», код 3168.
Таким чином, 06.07.2016р. позивачем не було виявлено неправильне зазначення у накладній назви, коду та адреси одержувача, як він про це зазначає, а відбулась зміна вантажоодержувача в перевізному документі на вагон №65293755 з ТзОВ «Електросталь», код 1563 на ПАТ «МК «Азовсталь», код 3168 за заявою відповідача, який використав своє право передбачене ст.43 Статуту залізниць України, про що 01.07.2016р., тобто до прибуття вантажу на ст. Сартана, станцією Миколаїв-Дністровський було повідомлено станцію Сартана телеграмою № 36 від 01.07.2016р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за нормами ст. 122 Статуту залізниць України та п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів відомості, зафіксовані у актах загальної форми, що містяться у матеріалах справи, не підпадають під умови, за якими має бути стягнутий штраф і, відповідно, додаткові збори.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 13.03.2017р.
Суддя Петрашко М.М.