ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.03.2017 Справа №910/1658/17
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації
про зобов»язання передати приміщення про акту прийому - передачі
Суддя Трофименко Т.Ю.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1 -СПД
Від відповідача : не з»явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання передати по акту прийому - передачі об»єкт оренди - нежиле приміщення площею 8, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1658/17, розгляд справи призначено на 22.02.2017р.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
У зв»язку з тим, що представник відповідача судове засідання не з»явився, витребувані судоми документи не надав, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 13.03.2017р.
Позивач в судовому засіданні 13.03.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у поданому через відділ діловодство Господарського суду міста Києва письмовому відзиві проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що відповідачем на адресу позивача був направлений проект договору та акти прийому - передачі приміщення. Відповідач підписані акти прийому - передачі приміщення позивачу не повернув.
В судовому засідання 13.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).
13.02.2015р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
(надалі позивач) 13 лютого 2015 року подав до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі відповідач) заяву за №100/895 про надання в орендне користування приміщення площею 8,5 кв.м., що розташоване за адресою:
АДРЕСА_1.
24.02.2015р. позивач надав відповідачу пакет документів необхідних для укладення договору оренди.
Відповідно до протоколу №1 від 18.12.2015р. засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації позивач був визнаний переможцем конкурсу на оренду приміщення площею 8,50 кв.м. по АДРЕСА_1
Судом встановлено, що 02 листопада 2016 року, позивач отримав від відповідача підписані та скріплені печаткою 3 примірники договору оренди та додатку 1 до нього «Місячний розрахунок орендної плати» .
4 листопада 2016 року позивач підписав наданий відповідачем договір оренди та Додаток 1 до нього у 3-хекземплярах із застереженням «Підписано з протоколом розбіжностей» та цього ж дня супровідним листом надав три екземпляри підписаного позивачем договору, додатку 1 до нього та протоколу розбіжностей відповідачу для врегулювання розбіжностей, а також реєстрації договору як того вимагає п. 9.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва від 21 квітня 2015 року № 415/1280.
Згідно ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, го пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Так як укладення договору оренди є обов'язковим відповідно до ст.. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то відповідно в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України про обов'язок сторони, яка отримала протокол розбіжностей, передати до суду розбіжності у 20-денний строк, а також наслідки невиконання стороною цього обов'язку.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не передав на протязі 20 днів до суду розбіжності, а тому, враховуючи ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, пропозиція позивача, викладена в протоколі розбіжностей вважається прийнятою.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що між сторонами укладений договір оренди в редакції запропонованій позивачем.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Стаття 764 Цивільного кодексу України встановлює правило щодо строків виконання наймодавцем свого обов'язку по передачі майна наймачеві. Відповідно орендоване майно повинне бути передано наймачу у строки, передбачені договором найму. Якщо строк для передачі майна договором не визначений, майно передається наймачеві негайно після укладення договору найму. Зазначене правило стосується консенсуальних договорів найму, оскільки якщо договір найму буде реальним, факт передачі майна наймачеві буде свідчити про момент укладення договору найму, а не про його виконання.
Передача майна наймачу може посвідчуватися актом приймання-передачі або відповідними конклюдентними діями: передача наймачу ключів від квартири, виписування наймачу перепустки для проходження у нежиле приміщення тощо. Наданням майна в розумінні даної статті буде вважатися не тільки передача майна у володіння наймача, але і допуск наймача до користування майном, якщо за умовами договору найму майно у володіння наймача не передається.
Обов»язок орендодавця передати майно орендарю законодавчо закріплений в ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
В п. 4.1.1 договору сторони визначили, що відповідач протягом 30 календарних днів, з моменту підписання цього договору, зобов»язаний передати по акту прийому - передачі об»єкт.
Основним обов'язком наймодавця за договором найму є обов'язок передати майно наймачеві. В разі невиконання такого обов'язку наймач отримує право:
а) вимагати від наймодавця передання майна. Це право може бути реалізоване наймачем в примусовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
б) відмовитися від договору найму в разі, якщо він в результаті затримки передачі майна наймодавцем втратив інтерес до виконання договору найму.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач звертався до позивача із заявами про передачу приміщення по акту - прийому передачі.
На дане звернення відповідач надав відповідь за №5310 від 12.12.2016р. відповідно до якої зазначає, що дане питання потребує додаткового часу для узгодження дати із балансоутримувачем та визначення представника відповідача, який без шкоди для робочого процесу, матиме змогу здійснити виїзд на місце розташування об»єкту оренди.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов»язок відповідача передати приміщення позивачу по акту прийому - передачі об»єкт визначений п . 4.1.1 договору.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що ним акт прийому - передачі направлявся позивачу для підписання разом з договором оренди судом до уваги не приймається з огляду на те, що чинним законодавством передбачено, що передача майна наймачу посвідчується актом приймання-передачі або відповідними конклюдентними діями: передача наймачу ключів від квартири, виписування наймачу перепустки для проходження у нежиле приміщення тощо. Наданням майна в розумінні даної статті буде вважатися не тільки передача майна у володіння наймача, але і допуск наймача до користування майном, якщо за умовами договору найму майно у володіння наймача не передається.
Відповідач доказів передачі позивачу приміщення по акту прийому - передачі суду не надав.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Судовий збір підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки відповідач на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов»язати Голосіївську районну у місті Києві державної адміністрації
(03039, м. Київ, пр. Голосіївський, 2, код ЄДРПОУ 37308812) передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) по акту прийому - передачі об»єкт оренди - нежиле приміщення площею 8, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації
(03039, м. Київ, пр. Голосіївський, 2, код ЄДРПОУ 37308812) 1600 грн. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.03.2017.
Суддя Трофименко Т.Ю.