04.11.09р. Справа № К39/176-09
За позовом ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальності "ВІРКОН", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
відповідача-2: ОСОБА_2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про вихід зі складу засновників товариства та виділення частки із спільної власності
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Крючков С.М., дов. від 11.04.2008р., Бойко В.В. - директор
від відповідача-2: ОСОБА_3, дов. від 18.02.2009р., Бойко В.В.
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віркон” (надалі Відповідач), в якому просить суд встановити факт виходу Позивача зі складу засновників товариства, та виділити Позивачеві його частку зі спільної власності ТОВ „Віркон” -Ѕ частину нежитлового приміщення вбудованого в перший поверх 9-ти поверхового будинку загальною площею 289,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі майна в натуральній формі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач 28.11.2006 року звернувся до Відповідача із заявою про вихід із товариства, але зазначена заява була залишена останнім без задоволення.
03.11.2009 року позивач подав клопотання про зміну позовних вимог, згідно якого просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині встановлення факту виходу Позивача зі складу учасників ТОВ „Віркон” та виділення його частки зі спільної власності, та задовольнити наступні позовні вимоги: визнати незаконними і скасувати результати зборів засновників про обрання директора товариства від 11.04.2008 року; визнати повноваження директора ТОВ „Віркон” -Бойка В.В. в частині відчуження нерухомого майна, укладання будь-яких господарських договорів, надання будь-яких довіреностей від імені товариства та подання до державних та недержавних органів будь-яких заяв від імені товариства такими, що припинилися у зв'язку із закінченням терміну обрання; зобов'язати виконуючого обов'язки директора товариства -Бойка В.В. провести позачергові збори засновників для обрання директора товариства.
Змінені позовні вимоги мотивовані порушенням ст. 61 Закону України „Про господарські товариства”, під час прийняття оскаржуваного рішення зборів.
03.11.2009 Позивач подав клопотання про відкликання відмови від позову.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Аналіз наведеної процесуальної норми, дає підстав до висновку, що зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тобто одночасна їх зміна недопустима.
Як убачається з матеріалів справи, подане позивачем клопотання про зміну позовних вимог, фактично спрямовані на зміну підстав та предмету позову одночасно, що не допускається господарським процесами.
Аналогічна позиція знайшла своє відображення в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, згідно якого у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Таким чином, за умов невідповідності одночасної зміни підстав та предмет позову вимогам процесуального законодавства України, подане Позивачем клопотання в частині зміни позовних вимог не приймається судом, в зв'язку з чим справа підлягає розгляду в межах первісно заявлених позовних вимог щодо встановлення факту виходу Позивача зі складу засновників товариства, та виділення Позивачеві в натурі його частки зі спільної власності ТОВ „Віркон”.
Відповідачі позовні вимоги визнали частково, погоджуючись із доводами позивача щодо виходу його зі складу учасників товариства, вимоги в частині виділення в натурі частки зі спільної власності товариства вважають необґрунтованими.
В судовому засіданні оголошувалася перерва із 03.11.2009 по 04.11.2009, згідно ст. 77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку (а.с. 91).
За згодою представників відповідача-1 та відповідача-2, в судовому засіданні 04.11.2009 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -
Як убачається зі змісту статуту ТОВ „Вікон”, зареєстрованого виконавчим комітетом Криворізької міської ради 07.04.1997 року, з урахуванням змін зареєстрованих 16.12.1999 року, Позивач являвся учасником ТОВ „Віркон” із часткою в розмірі 15000 грн.
28.11.2006 року Позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю „Віркон” склав та подала на ім'я ТОВ „Віркон” заяву про вихід із складу засновників товариства, із приводу чого просив призначити збори учасників. Зазначена заява була отримана відповідачем, про що свідчить факт надання відповідачі на вказану заяву 30.12.2006 року.
Тим чином, із дати отримання Відповідачем вказаної вище заяви гр. ОСОБА_1, слід вважати, що зазначена особа, вийшла з товариства, та відповідно позбулася прав учасника товариства передбачених ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, одночасно набувши права учасника, який вибув, зокрема, права на виплату вартості частини майна товариства, пропорційно частки у статутному (складеному) капіталі, а також права на виплату належної її частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту її виходу (ст. 54 названого Закону).
Аналогічна правова позиція щодо визначення моменту виходу учасника з товариства викладена в Постанові Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", зокрема, в п. 28 зазначеної постанови йдеться про те, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
У прохальній частині свого позову, Позивач вимагає встановлення факту виходу його зі складу учасників ТОВ „Віркон”.
Відповідно до частини першої та другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем вимога щодо встановлення факту виходу зі складу засновників товариства, не відповідає вищезазначеним способам захисту прав та інтересів, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в даній частині.
В зв'язку із виходом зі складу учасників ТОВ „Віркон”, Позивач вимагає виділення його частки зі спільної власності ТОВ „Віркон”, зокрема Ѕ частини нежитлового приміщення вбудованого в перший поверх 9-ти поверхового будинку загальною площею 289,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі майна в натуральній формі.
Згідно ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Частиною 2 ст. 148 ЦК України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Таким чином, як убачається зі змісту наведених норм законодавства, учасник товариства, який вибув із товариства, має право вимагати виплати йому вартості частини майна товариства, тобто відповідної грошової суми, а також за наявністю згоди між ним та товариством має право на заміну виплати грошової суми, передачею майна відповідної вартості, при цьому, будь-яких положень щодо обов'язку товариства передати учаснику, що вибув частину власного майна, пропорційно розміру частки учасника, що вибув, законодавство не містить, не містить таких положень і статут ТОВ „Віркон”.
За вищенаведених обставин, вимог Позивача в частині виділення в натурі його частки в майні товариства не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цілому.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.В. Ліпинський
Рішення підписано 09.11.2009