03.11.09р. Справа № 10/247-09
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( м. Дніпропетровськ )
до В.-1: Головного Управління Державного казначейства в Дніпропетровській області ( м. Дніпропетровськ )
В.-2: Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ( м. Дніпропетровськ )
про стягнення 788504,00 грн.
Суддя Кощеєв І.М.
Представники:
Від Позивача: ОСОБА_2 ( дов. № ВЕС 352962 ) - представник
Від Відповідача -1 : Павленко Є. К . ( дов. № 14-19/352- 5205 ) - представник
Від Відповідача -2: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачив, згідно якого просить суд стягнути з державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства в Дніпропетровській області на користь Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суму завданої майнової шкоди в розмірі 788 504 грн. Ціна позову складається з : 290 089 грн. прямої майнової шкоди ( істотна втрата якості, товарного виду, сезонності повернутого виконавчою службою вилученого майна ); 498 415 грн. доходу ( вигоди ) яку б міг отримати Позивача при реалізації вказаного майна, але не отримав через те, що вказане майно було незаконно вилучено та безпідставно, протягом півроку зберігалось на вимогу Відповідача на складі третіх осіб.
Позовні вимоги мотивовані виникнення між сторонами господарських відносин, оскільки майно Позивача зберігалося на підставі незаконної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. по справі № 39/410-06, тобто без достатніх на то підстав, при цьому було завдано майнову шкоду власності, що належить Суб”єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1
Позивач зазначає, що було порушено його законне право на справедливий та чесний суд при ухваленні місцевим господарським судом незаконних заходів забезпечення позову, а тому держава Україна має відповідати за свою діяльність, що завдала Суб”єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 значної майнової шкоди.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність та необгрунтованість.
Представник Відповідача-2 двічі на виклик суду у судове засідання не з”явився, витребувані судом документи не надав. Відповідач-2 був належним чином повідомлений судом про час і місце прведення судових засідань.
Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін не заявлялося.
За згодою представників Позивача та Відповідача-1 у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, господарський суд, -
В вересні 2006 року ТОВ магазин "Ковбаси" звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів -ТОВ фірми "Анна”, СПД-ФО ОСОБА_4, СПД-ФО ОСОБА_1 про визнання розірваним укладеного 15.12.1996 р. між ТОВ магазином "Ковбаси" та ТОВ фірмою "Анна” договору оренди нерухомого об'єкту загальною площею 161,5кв. м., що находиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 67.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. у справі № 39/410-06 було накладено арешт на приміщення ( магазин "Балеро" ), яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67; заборонено ТОВ "Анна" та будь-яким іншим особам, окрім власника, знаходитися й використовувати приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67; з метою забезпечення схоронності майна, до вирішення спору по суті передано приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67, на відповідальне зберігання Дніпропетровській філії підприємства міжнародної громадської організації "Козацтво Запорізьке" "Служба безпеки".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006 р. роз'яснено ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ухвалу суду про накладення арешту від 11.09.2006 р., що у разі якщо під час виконання ухвали суду про накладення арешту на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67, в спірному приміщенні буде виявлено майно, власника якого не було встановлено в ході проведення виконавчих дії, зазначене майно, з метою його схоронності підлягає передачі на відповідальне зберігання відповідній організації до встановлення власника такого майна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 р. у справі № 39/410-06, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. у даній справі було частково скасовано та викладено в наступній редакції: "Накласти арешт на приміщення ( магазин „Балеро” ), яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67. Заборонити ТОВ "Анна" та будь-яким іншим особам, окрім власника, знаходитися й використовувати приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 67. Направити дану ухвалу на виконання до виконавчої служби Бабушкінського району м. Дніпропетровська”.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2006 р. у справі № 39/410-06 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. у справі № 39/410-06 скасовано, справу № 39/410-06 повернуто для подальшого розгляду господарським судом Дніпропетровської області.
При подальшому розгляді вказаної справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 р. провадження у справі № 9/39/410-06 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Анна” про розірвання договору оренди припинено та провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Анна” до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” про зобов'язання вчинити певні дії -також було припинене.
З наданої Позивачем копії Акту державного виконавця від 14.09.2006 р. складеного державним виконавцем Державної виконавчої служби у Бабушкінсткому районі м. Дніпропетровська Тітовою Г.О. вбачається, що виконавцем при примусовому виконанні ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. № 39/410 - заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вилучати переписане майно з приміщення магазину „Балеро”, пр. К. Маркса, 67.
03.10.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса із заявою про передачу Державній виконавчій службі у Бабушкінсткому районі м. Дніпропетровська заяви в якій повідомлялося, що переписане майно при примусовому виконанні ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. № 39/410-06 належить ОСОБА_1, а тому підлягає поверненню його власнику.
19.01.2007 р. Державна виконавча служба у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська запропонувала ОСОБА_1 з”явитися для вирішення питання щодо передачі речей вилучених в межах виконавчого провадження по справі № 39/410-06.
За твердженням Позивача, товар повернутий Державною виконавчою службою у Бабушкінсткому районі м. Дніпропетровська зазнав істотної втрати якості та товарного виду на суму 290 089 грн., що підтверджується Висновком експерта проведеного за замовленням Позивача.
Позивач вважає, що саме Держава повинна відшкодувати йому завдану майнову шкоду, яка складається з : 290 089 грн. прямої майнової шкоди; 498 415 грн. доходу ( вигоди ) яку б міг отримати Позивача при реалізації вказаного майна, але не отримав через те, що вказане майно було незаконно вилучено та безпідставно, протягом півроку зберігалось на вимогу Відповідача на складі третіх осіб.
За приписом же ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою.
При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди ( збитків ), заподіяної діями ( бездіяльністю ) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу”, ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження” і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України ( роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” ).
Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 174 ГК України щодо підстав виникнення господарських зобов'язань.
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 33 ГПК України ). Тобто, за загальним правилом, відповідно до ст. 1166 ЦК України, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди ( її розмір ) та причинний зв'язок між ними.
Протиправність поведінки особи, на яку покладається цивільно-правова відповідальність, завжди є обов'язковою умовою для настання такої відповідальності. Правомірні дії особи не можуть спричиняти її майнової відповідальності, за винятком випадків, передбачених законом.
Дії Державної виконавчої служби у Бабушкінсткому районі м. Дніпропетровська Тітовою Г.О. пов”язані із обмеженням користуванням переписаного майна з приміщення магазину „Балеро” по пр. К. Маркса, 67 були направленні на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 р. по справі № 39/410 -06 і не мали метою завдання шкоди Позивачеві.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій ( бездіяльності ) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями ( бездіяльністю ) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Причому, належним доказом неправомірності дій ( бездіяльності ) державного виконавця, як правило, є відповідне рішення суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Позивачем не надано суду доказів існування відповідного судового рішення яке б було доказом неправомірності дій ( бездіяльності ) державного виконавця. Позивач взагалі не оскаржував неправомірності дій ( бездіяльності ) державного виконавця по справі 9/39/410-06 в порядку передбаченому ст. 121-2 ГПК України, що підтверджується листом від 14.10.2009 р. № 9/39/410-06.
Отже, Відповідачем не доведено суду наявність повного складу цивільного правопорушення, яка необхідна для відшкодування збитків.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
Позивачу у задоволенні позовних вимог -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Кощеєв
( рішення оформлене відповідно до
ст. 84 ГПК України 04.11.2009 р. )