09 березня 2017 р. м. Вінниця
Справа № 802/4357/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,
представника позивача: Добровольської Н.С.,
представника відповідача: Кучабської В.В.,
третьої особи 1: ОСОБА_3,
третьої особи 2: ОСОБА_4,
представника третьої особи 4: ОСОБА_5,
представника третьої особи 5: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника третьої особи 6: ОСОБА_8,
представника третьої особи 7: ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 ( третя особа 1), ОСОБА_4 ( третя особа 2 ), ОСОБА_10 ( третя особа 3 ), КП "Вінницьке шляхове управління" ( третя особа 4 ), МКП "Вінницязеленбуд" ( третя особа 5 ), ТОВ "Шляхбуд" ( третя особа 6 ), ТОВ "Поділлятеплосервіс" ( третя особа 7 ), ПП "Велес+" ( третя особа 8 ) до Північного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради (далі - позивач ) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про скасування вимоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 року Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства. Дані порушення відображені в акті ревізії від 01 червня 2013 року № 06-13/7.
Оскільки в ході ревізії виявлені порушення не були усунені, на адресу відповідача було направлено лист-вимогу від 14.06.2013 року 02-06-28-14/4237, в якому повідомлялись обов'язкові для виконання вимоги про усунення порушень виявлених під час ревізії.
Позивач вважає, що порушення, про які зазначено в акті ревізії, не мали місця, а вимога відповідача, що складена на підставі акту ревізії, є необґрунтованою, безпідставною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням в журнал судового засідання, до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, КП "Вінницьке шляхове управління", МКП "Вінницязеленбуд", ТОВ "Шляхбуд", ТОВ "Поділлятеплосервіс", ПП "Велес+" ( далі - треті особи ) ( т. 1 а.с. 51 ).
Також, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням в журнал судового засідання, на підставі та в порядку ст.55 КАС України, здійснено заміну первинного відповідача - Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на її правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби ( далі - відповідач ).
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що повністю відтворюють зміст позовної заяви ( т. 1 а.с. 45 - 50 ), підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях (т. 2 а.с. 134 - 138, 198 - 215), зазначивши, що ДФІ у Вінницькій області при проведенні ревізії, складанні акту ревізії та при винесені листа-вимоги діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Треті особи 1, 2 та представники третіх осіб 4, 5, 6, 7 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, з підстав наведених в позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_10 та представник третьої особи ПП «Велес +» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не відомі.
На підставі положень ч.6 ст.128 КАС України суд вирішив розглядати справу за відсутності третьої особи ОСОБА_10 та представника третьої особи ПП «Велес +».
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та їх представників, які з'явились в судове засідання, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на 1-й квартал 2013 року на підставі направлення на проведення ревізії, виданого начальником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області Вахновською О.В. від 25 лютого 2013 року №260, ревізійною групою під керівництвом головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Рехлецької А.Л. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради за період з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2013 року.
За результатам ревізії Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області складено акт ревізії від 01 червня 2013 року № 06-13/7, в якому відображено встановлені ревізією порушення та недоліки ( том 2 а.с. 26-98 ).
Оскільки в ході контрольного заходу виявлені порушення не були усунені, на адресу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради направлено лист-вимогу від 14.06.2013 року № 02-06-28-14/4237 ( т. 1 а.с.12 ), яким зобо"язано позивача:
1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі до дисциплінарної, передбаченої статтею 147 Кодексу законів про працю України, стосовно начальника відділу утримання об'єктів благоустрою ОСОБА_10, заступника начальника відділу ремонту об'єктів благоустрою ОСОБА_3 та заступника директора Департаменту ОСОБА_4
2. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за КП "Вінницьке шляхове управління" у сумі 120044,49 грн.; стягнути з КП "Вінницьке шляхове управління" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 120044,49 грн.; перерахувати стягнуті з КП "Вінницьке шляхове управління" кошти у сумі 120044,49 грн. до міського бюджету.
3. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за МКП 'Вінницязеленбуд" у сумі 81267,83 грн.; стягнути з МКП "Вінницязеленбуд" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 81267,83 грн.; перерахувати стягнуті з МКП "Вінницязеленбуд" кошти у сумі 81267,83 грн. до міського бюджету.
4. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за МКП "Вінницязеленбуд" у сумі 31537,79 грн.; стягнути з МКП "Вінницязеленбуд" зайво перераховані Департаментом кошту сумі 31537,79 грн.; перерахувати стягнуті з МКП "Вінницязеленбуд" кошти у сумі 31537,79 грн. до міського бюджету.
5. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за МКП Вінницязеленбуд" у сумі 2782,66 гри.; стягнути з МКП "Вінницязеленбуд" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 2782,66 грн.; перерахувати стягнуті з МКП "Вінницязеленбуд" кошти у сумі 2782,66 грн. до міського бюджету.
6. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за КП "Вінницьке шляхове управління" у сумі 28918,82 грн.; стягнути з КП "Вінницьке шляхове управління" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 28918,82 гри.; перерахувати стягнуті з КП "Вінницьке шляхове управління" кошти у сумі 28918,82 грн. до міського бюджету.
7. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за КП "Вінницьке шляхове управління" у сумі 7998,05 грн.; стягнути з КП "Вінницьке шляхове управління" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 7998,05 грн.; перерахувати стягнуті з КП "Вінницьке шляхове управління" кошти у сумі 5338,82 грн. до міського бюджету.
8. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за ТОВ "Шляхбуд" у сумі 23605,21 грн.; стягнути з ТОВ "Шляхбуд" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 23605,21 грн.; перерахувати стягнуті з ТОВ "Шляхбуд" кошти у сумі 23605,21 грн. до міського бюджету.
9. Відобразити в обліку Департаменту дебіторську заборгованість за ПП "Велес+" у сумі 8171,53 грн. та ТОВ "Поділлятеплосервіс" у сумі 733,79 грн.; стягнути з ПП "Велес+" та ТОВ "Поділлятеплосервіс" зайво перераховані Департаментом кошти у сумі 8171,53 грн. та 733,79 грн., відповідно; перерахувати стягнуті з ПП "Велес+" кошти у сумі 8171,53 грн. та з ТОВ "Поділлятеплосервіс" у сумі 733,79 грн. до міського бюджету.
10. Посилити контроль за правильністю визначення вартості та обсягів будівельно-монтажних робіт підрядними організаціями з чітким дотриманням ДБН Д.1.1-1-2000 та відповідних ресурсних елементних кошторисних норм.
11. В подальшому суворо дотримуватися норм: Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV; Законів України: від 01.06.2010 №2289-VI "Про здійснення державних закупівель", із змінами; від 16.07.1999 №996-XiV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами; Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59, із змінами, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, із змінами.
Таким чином, відповідно до зазначеного листа-вимоги відповідачу необхідно опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб, стягнути з вищезазначених контрагентів - суб'єктів господарювання грошові кошти, в подальшому дотримуватись норм чинного законодавства України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993р. №2939-ХІІ ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.
Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначити їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Зі змісту пунктів 2-9 листа-вимоги від 14.06.2013 року № 02-06-28-14/4237 про усунення порушень видно, що вони за своєю суттю полягають у спонуканні позивача звернутися до зазначених відповідачем контрагентів - суб'єктів господарювання з претензіями щодо повернення зайво перерахованих, на думку контролюючого органу, коштів або до суду з позовами щодо стягнення з них збитків (шкоди, заборгованості тощо).
В силу вимог п.7 Положення №499/2011 Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.
При цьому, суд зазначає, що процедура інспектування встановлена Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006р., зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №550, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1 Порядку №550, цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.
Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п.2 Порядку №550).
Водночас, суд зазначає, що згідно з п.п.4 п.4 Положення №499/2011 Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Держфінінспекція України відповідно до п.п.15 п.6 Положення №499/2011 для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями ст.10 Закону України №2939-ХІІ, якими визначено права органу державного фінансового контролю.
Так, п.7 ст.10 вказаного Закону України передбачено право Держфінінспекції пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Приписами п.10 ст.10 Закону України №2939З-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, органи державного фінансового контролю мають право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13 ст.10 зазначеного Закону України).
Проаналізувавши вказані правові норми, суд приходить до висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тому, зазначення у вимозі Державної фінансової інспекції про стягнення шкоди (коштів) не є обставиною, яка спричиняє обов"язок підконтрольної установи стягнути збитки.
Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Як встановлено з матеріалів справи, в п. 2-9 вимоги ДФІ у Вінницькій області, що оскаржуються, відповідач зазначив про виявлені збитки, їхній розмір та про їх стягнення.
Приймаючи до уваги, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд при розгляді адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та її скасування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена Верховним Судом України у постановах від 13.05.2014р. у справі № 21-89а14, від 20.05.2014р. у справі № 21-93а14, від 18.09.2014р. у справі №21-332а14, від 14.10.2014р. у справі №21-439а14 та інших.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.244 - 2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Крім того, висновок щодо застосування норм права має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд зауважує, що виходячи з встановлених фактичних обставин справи у суду відсутні правові підстав для неврахування вищезазначених висновків щодо застосування норм права та відступлення від вищенаведеної правової позиції.
Щодо вимоги позивача про скасування пункту 1 листа-вимоги від 14.06.2013 року 02-06-28-14/4237, то суд звертає увагу на таке.
Даним пунктом вимоги зобов'язано позивача опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб.
Суд зауважує, що порушення щодо яких орган державного фінансового контролю пропонує позивачу розглянути питання про притягнення винних осіб до відповідальності визначені в п. 2-9 листа-вимоги від 14.06.2013 року 02-06-28-14/4237, правова оцінка яким судом в рамках даної адміністративної справи не надавалась, з огляду на вищенаведені міркування та правову позицію Верховного Суду України.
Відповідно до положень п.15 ст.10 Закону України від 16.10.2012 №2939- XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідач наділений правом порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; дане положення також закріплене в п.50 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 "Про затвердження порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами", в якій зокрема зазначається, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.
Одночасно суд погоджується з позицією відповідача, наведеною в письмових запереченнях та підтриманою в ході розгляду справи, що твердження Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради в частині необхідності визначення відповідачем складу правопорушення посадових осіб та виду стягнення, що має бути накладене, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки дані питання є компетенцією самого позивача і останній наділений повноваженнями щодо визначення наявності або відсутності складу дисциплінарного правопорушення, вчинених проступків та заходів і необхідної міри притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд наголошує, що в оскаржуваному пункті 1 листа - вимоги відповідачем ставиться вимога саме щодо розгляду питання про притягнення до відповідальності винних осіб, відтак вирішувати зазначене питання має сам позивач виходячи з наявності або відсутності для того підстав.
Крім того, суд зауважує, що в наданих в судовому засіданні поясненнях представник відповідача зазначив, що за наслідком заслуханих пояснень представника Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради вбачається, що Департаментом розглянуто порушене в п. 1 листа - вимоги питання, що фактично свідчить про виконання вимоги в цій частині, в той час, як вирішення питання притягнення до відповідальності є компетенцією саме позивача.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про скасування пунктів 10 - 11 листа-вимоги від 14.06.2013 року 02-06-28-14/4237, оскільки вимоги викладені в даних пунктах є загальними, носять імперативний характер та визначають у собі необхідність дотримання позивачем в подальшій діяльності норм та вимог чинного законодавства України.
Суд зауважує, що зазначені вимоги жодним чином не порушують прав та інтересів позивача, не створюють необґрунтованих або протиправних обов'язків, в свою чергу їх скасування фактично буде свідчити про надання позивачу права не дотримуватись при здійсненні своєї діяльності норм чинного законодавства України, що є неприпустимим.
В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар