06 березня 2017 р. м. Вінниця
Справа № 2-а-5024/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,
представника позивача: Охрімовського Я.В.,
відповідача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області до суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2 про примусове стягнення активів платника податків,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Державної податкової інспекції у м. Вінниці з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2, відповідач) про примусове стягнення активів платника податків.
Позов мотивовано тим, що СПД ОСОБА_2 є платником податків, зборів і на даний час має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 508506,44 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 434698,48 грн. та по податку на доходи фізичних осіб в сумі 73807,96 грн.
В судовому засіданні 06 березня 2017 року судом усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням в журнал судового засідання, здійснено заміну неналежного позивача - Державної податкової інспекції у м. Вінниці на належного - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Вінницькій області ( далі - Вінницька ОДПІ, позивач ).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечили, посилаючись на обставини, що були підставою для оскарження податкових повідомлень - рішень, згідно з якими виник податковий борг, в зв'язку з чим просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16.06.2005 року та взятий на податковий облік у ДПІ м. Вінниці 21.06.2005 року за № 1664 ( а.с. 6 ).
Згідно з свідоцтвом № 52774373 від 17.08.2005 року у спірний період ФОП ОСОБА_2 був платником податку на додану вартість ( а.с. 7 ).
Як видно з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку від 04.12.2008 року №1827/17 та від 18.12.2008 року № 2063/17 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевіричної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Левчуком О.М. була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.07.2008 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 3211/17 від 26.12.2008 року (а.с. 13-14), яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 19970,67 грн. за 2007 рік, а також порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87051 грн. за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2007 року.
З актом перевірки № 3211/17 від 26.12.2008 року позивач був ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис, проставлений на останній сторінці акту.
31.12.2008 року на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0017651721/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 87051 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43525 грн.;
- № 0017661721/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 19970,67 грн. за основним платежем (а.с. 11-12).
Вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці отримані СПД ОСОБА_2 особисто 31.12.2008 року, проте визначені в них суми податкових зобов'язань відповідачем в добровільному порядку не сплачено.
Також судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 02.04.2008 року №1080/17 головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевіричної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Левчуком О.М. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.
За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт № 1067/17 від 15.04.2009 року (а.с. 15-16), яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 54217,36 грн. за 2008 рік, а також порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203270 грн. за травень, листопад 2007 року, лютий-травень, липень-жовтень, грудень 2008 року.
З актом перевірки № 1067/17 від 15.04.2009 року СПД ОСОБА_2 був ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис, проставлений на останній сторінці такого акту.
16.04.2009 року на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0018651721/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 203270 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 101542 грн.;
- № 0018641721/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 54217,36 грн. за основним платежем (а.с. 17-18).
Вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниця отримані СПД ОСОБА_2 особисто 16.04.2009 року, проте визначені в них суми податкових зобов'язань відповідачем в добровільному порядку не сплачено.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
За приписами пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до підпункту "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Підпунктом "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 встановлено, що друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Судом з"ясовано, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниця вживались заходи для погашення податкової заборгованості, передбачені ст.ст. 6, 10 Закону № 2181. Так, відповідачу була направлена перша податкова вимога №1/192 від 21.01.2009 та друга податкова вимоги №2/1743 від 11.06.2009 (а.с. 9-10), факт отримання яких не заперечувався відповідачем в ході судового розгляду справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0017651721/0, № 0017661721/0 від 31.12.2008 року та № 0018651721/0, № 0018641721/0 від 16.04.2009 року, відповідач оскаржив їх в судовому порядку. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду в справі №2-а-153/10/0270 від 28.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року, в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2 відмовлено повністю. Зокрема встановлено, що прийняті Вінницькою ОДПІ вищезазначені податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Отже, сума податкових зобов'язань вважається узгодженою і становить в загальній сумі 508506,44 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 434698,48 грн. та по податку на доходи фізичних осіб в сумі 73807,96 грн. Протягом встановленого Законом № 2181 строку сума податкового зобов'язання відповідачем в добровільному порядку не погашена. Доказів про зворотне відповідачем не надано. В зв'язку з цим, в силу норм Закону № 2181 зазначені узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток фізичних осіб набули статусу податкового боргу.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Згідно з ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми податкового боргу в розмірі 508506,44 грн. є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2 ( ідент. код НОМЕР_1 ) до бюджету кошти в сумі 508506,44 грн. (п'ятсот вісім тисяч п'ятсот шість гривень 44 коп.) в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна