08.12.2011 № 2а/2570/6160/2011
08 грудня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Прокіній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду за його позовом до військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 та просить суд: стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 14514,86 грн., визначити та стягнути з відповідача добові та компенсацію за втрачений заробіток.
Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на те, що з моменту звільнення та до цього часу він звертався до командування з проханням виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, проте його прохання залишились без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані документи, суд вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Відповідно до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовцям, які звільняються у запас, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 грудня 2008 року №584 ОСОБА_1 був звільнений в запас і наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 грудня 2008 року № 260 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що йому не було видано грошову компенсацію за неотримане речове майно, вартість якого визначена позивачем та складає 14514,86 грн. Таким чином, про порушення його прав позивач дізнався при звільненні - 24 грудня 2008 року, проте, позов поданий до суду лише 06 грудня 2011 року, що підтверджується відбитком печатки на адміністративному позові.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що на момент звільнення йому було відомо про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач посилається на те, що з моменту звільнення та до цього часу він звертався до командування з проханням виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження поважності пропуску місячного строку звершення до суду. Таким чином, суд не визнає вказану обставину поважною, оскільки у позивача від грудня 2008 року була можливість та достатньо часу для звернення до суду в межах встановленого законом строку.
За таких обставин суд вважає, що позивач пропустив передбачений Законом строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин. Об'єктивні підстави для поновлення строку відсутні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежить від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Однак, в матеріалах адміністративної справи докази таких обставин відсутні.
Відповідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 5 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, про залишення позовної заяви без розгляду суддя постановляє ухвалу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, а тому адміністративний позов необхідно залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 107 Кодексу адміністративного судочинства України,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Д'яков