31.10.2011 Справа № 2а/2570/4864/2011
27 жовтня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, ОСОБА_3, Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання дії неправомірними, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, ОСОБА_3, Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати дії начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_3 з видачі наказу № 897 в частині п. 1 про звільнення позивача з ОВС України неправомірними та скасувати п. 1 наказу; визнати дії начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_3 з видачі наказу № 137 о/с від 14.07.2011 року про звільнення позивача з ОВС України неправомірними та скасувати наказ; поновити позивача на займаній посаді з 15.07.2011 року; зобов'язати Чернігівський міський відділ УМВС України в Чернігівській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.07.2011 року по день фактичного поновлення на посаді та допустити постанову до негайного виконання в цій частині.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.07.2011 року він був звільнений з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області. Позивач стверджує, що його звільнення є незаконним, оскільки підставою слугувало те, що він нібито керував 10.06.2011 року автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, про що був складений адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Проте, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.08.2011 року закрито провадження в справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що оскаржувані накази винесено передчасно без з'ясування всіх обставин по справі.
В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, ОСОБА_3 вважала, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач своїм вчинком, який виразився в керуванні автомобілем в нетверезому стані дискредитував органи внутрішніх справ, а тому після проведення службового розслідування були всі підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Крім того, вважає, що постанова Деснянського районного суду від 18.08.2011 року № 3/2506/3800/11 не є належним доказом по справі.
Від відповідача ОСОБА_4 міського відділу УМВС України в Чернігівській області до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, про що свідчить копія трудової книжки (а.с. 53).
Як вбачається з матеріалів справи 10.06.2011 року близько 23 год. 30 хв. під час перевірки дотримання транспортної дисципліни працівниками ОВС області, мобільною групою в складі працівників ВВБ СВБ ГУБОЗ МВС України та ІОС УКЗ УМВС України в Чернігівській області спільно з нарядом 1-го взводу ДПС батальйону ДПС ДАІ УМВС області, в місті Чернігові по вул. Горького було зупинено автомобіль НОМЕР_1 під керуванням оперуповноваженого ВКР Чернігівського МВ УМВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 У відношенні ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 130 КУпАП.
За висновком службового розслідування від 14.06.2011 року (а.с. 30-33) за порушення службової дисципліни, присяги та кодексу честі працівника ОВС України, особисту недисциплінованість, керування об'єктом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння, що стало причиною вчинення суспільно-небезпечного діяння, за що передбачена адміністративна відповідальність, дії, що дискредитують звання рядового та начальницького складу ОВС України та несумісні з подальшим проходженням служби в ОВС, оперуповноважений ВКР Чернігівського МВ УМВС області старший лейтенант міліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до суворої відповідальності, аж до звільнення з ОВС України.
На підставі вказаного висновку, начальником ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області 17.06.2011 року виданий наказ № 897 (а.с. 16) про звільнення оперуповноваженого ВКР Чернігівського МВ УМВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з ОВС України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.
Згідно з копію витягу з наказу № 137 о/с від 14.07.2011 року (а.с. 17) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1О, оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС, було звільнено з 15.07.2011 року в запас Збройних Сил України за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення), особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
У відповідності до вимог пункту 62 Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Звільняючи позивача зі служби на підставі пункту 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР суб'єкт владних повноважень виходив з факту вчинення працівником міліції вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а саме: виявлений нібито факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, який було зафіксовано протоколом про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою, начальник призначає проведення службового розслідування.
Частиною першою статті 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суд звертає увагу, що провадження по справі про адміністративне правопорушення закінчується після набрання законної сили постановою суду, яка встановлює винуватість або не винуватість особи у вчинені адміністративного правопорушення.
Згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова 18.08.2011 року № 3/2506/3800/11 (а.с. 51-52) закрито провадження в справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Факт набрання законної сили зазначеною постановою представником відповідачів не заперечується.
За правилами статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Судом встановлено, що оскаржувані накази про звільнення позивача з органів внутрішніх справ винесено начальником управління МВС України в Чернігівській області до розгляду судом справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Тобто, оскільки підставою для прийняття оскаржуваних наказів були обставини, що повністю охоплювалися предметом справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, суд вважає, що прийняття відповідачем оскаржуваних наказів було передчасним і таким, що суперечило порядку та строку накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для тверджень, що знайшли відображення в оскаржуваних наказах про звільнення позивача, які були підставами для їх прийняття про керування позивачем об'єктом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Абзацом першим пункту 24 Положення передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Керуючись вказаною процесуальною нормою, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 17.06.2011 року № 897 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЧМВ УМВС України в Чернігівській області» щодо звільнення ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 14.07.2011 року № 137 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС, 15.07.2011 року, в запас Збройних Сил України; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області з 15.07.2011 року.
Стосовно позовних вимог про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.07.2011 року по день фактичного поновлення на посаді та судових витрат, які пов'язані з оплатою правової допомоги адвокату в розмірі 4000,00 грн. і судового збору в розмірі 3,40 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом другим пункту 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу грошове забезпечення виплачувало Чернігівський міський відділ УМВС України в Чернігівській області, а тому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу має бути нараховано та виплачено Чернігівським міським відділом УМВС України в Чернігівській області за період з 15.07.2011 року по 27.10.2011 року.
Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа); якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З наведених правових норм випливає, що, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Представник позивача здійснив розрахунок витрат (а.с. 56), пов'язаних з оплатою правової допомоги, виходячи з того, що такі витрати не повинні перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Однак, представник позивача не врахував, що даний граничний розмір встановлюється у випадку компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою, суб'єктом владних повноважень, таким чином, розрахунок витрат, пов'язаних з правовою допомогою, наданий представником позивача, суд не приймає до уваги.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» при компенсації в адміністративних справах витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадку, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, такі витрати повинні не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2011 року становить 960,00 грн., 5 відсотків від 960,00 грн. становить 48,00 грн.
Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України - нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Виходячи з того, що за загальним правилом встановлюється п'ятиденний робочий тиждень, повний робочий день триває 8 годин.
Згідно наданого представником позивача розрахунку витрат, пов'язаних з правовою допомогою, адвокатом витрачено 16 годин роботи, тобто 2 повних робочих дні; оскільки інші дані про тривалість робочого часу адвоката у суду відсутні, тому граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою позивачу, становить 96,00 грн. (2 повних робочі дні х 48,00 грн. (5 відсотків мінімальної заробітної плати).
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. підлягають задоволенню в частині 96,00 грн.
Також, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3,40 грн.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; 7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
< Список >
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 17.06.2011 року № 897 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЧМВ УМВС України в Чернігівській області» щодо звільнення ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 14.07.2011 року № 137 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС, 15.07.2011 року, в запас Збройних Сил України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області з 15.07.2011 року.
Зобов'язати Чернігівський міський відділ УМВС України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.07.2011 року по 27.10.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 96,00 грн. та судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь транспортом відділу карного розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Непочатих В.О.