73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"31" жовтня 2011 р. 11 год.32 хв.Справа № 2-а-4376/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" (далі - ТОВ "ТД "Долинское", позивач) звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області (далі - Чаплинська МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Чаплинської МДП від 14 червня 2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 75 369,30 грн. та застосовано штраф у розмірі 18 842,25 грн. В позові зазначено, що ТОВ "Торговий дом "Долинское" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, господарські операції із ПП "Стальсервіс" відображало в скороченій декларації ПДВ, дана декларація не передбачає розрахунків з бюджетом. Заниження суми ПДВ, яка залишилася у розпорядженні ТОВ "Торговий дом "Долинское" для використання у виробничих цілях, не є порушенням, яке призводить до ненадходження податків до бюджету. Позивач вважає, що формування податкового кредиту здійснено за вимогами пп. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих ПП "Стальсервіс". Факт отримання металопродукції ТОВ "Торговий дом "Долинское" від ПП "Стальсервіс" підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями на оплату металопродукції. Всі проведені операції з придбання металопродукції у даного постачальника носять реальний характер, і підстави вважати їх нікчемними відсутні. ТОВ "Торговий дом "Долинское" не згодне із застосування штрафних санкцій, які передбачені Податковим кодексом України, так як при застосуванні вказаних вище штрафних санкцій необхідно враховувати приписи ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.
Відповідно до письмових заперечень Чаплинської МДПІ на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні позиція відповідача полягає у наступному. Позовні вимоги ТОВ "Торговий дом "Долинское" задоволенню не підлягають, оскільки один з постачальників позивача у липні - вересні 2010 року ПП "Стальсервіс" відсутнє за юридичною адресою, через що перевірити сплату податку на додану вартість за господарською операцією поставки продукції позивачу податковий орган не має можливості. ПП "Стальсервіс" має стан платника "10" - запит на встановлення місцезнаходження, з пояснення директора ПП ОСОБА_3 ніякої господарської діяльності підприємство не проводило. ПП не мало складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників. По ланцюгу постачання ТОВ "Торговий дом "Долинское" - ПП "Стальсервіс" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ТОВ "Торговий дом "Долинское" є юридичною особою, сільгоспвиробником, платником податків, перебуває на обліку в Чаплинській МДПІ. ТОВ зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, що підтверджується свідоцтвом № 100250008 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла у звітні періоди липень - вересень 2010 року) ТОВ "Торговий дом "Долинское" подавало до Чаплинської МДПІ скорочені декларації з ПДВ, форма та порядок заповнення яких були затвердженні наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (із змінами та доповненнями).
В квітні-травні 2011 року фахівцями Чаплинської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дом "Долинское" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010 по 31.12.2010, за наслідками перевірки складено акт № 12/230/32267625 від 30 травня 2011 року. В акті вказано, зокрема, про порушення товариством пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке привело до завищення податкового кредиту по скороченій декларації в сумі 75369,30 грн., в тому числі у липні 2010 року на 43586 грн., у серпні 2010 року на 11925 грн., у вересні 2010 року на 19858 грн. Виявлено, що позивач перебував в господарських відносинах з ПП "Стальсервіс", яке неможливо перевірити через відсутність за юридичною адресою, що підтверджується актом ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення перевірки контрагента ПП "Стальсервіс" від 16.06.11 № 5601/7/23-604. Директор ПП "Стальсервіс" ОСОБА_3 надав податковій міліції пояснення про те, що за період квітень-грудень 2010 року підприємство не здійснювало господарської діяльності. На думку МДПІ, операції з придбання товарів, які відображені в податковій звітності, не мають ніякого юридичного значення.
За висновком перевірки Чаплинська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75 369,30 грн. та нарахований штраф у розмірі 18 842,25 грн. (25 відсотків від визначеної суми грошового зобов'язання).
ТОВ "Торговий дом "Долинское" в порядку адміністративного оскарження згідно з ст. 56 Податкового кодексу України звернулося до Державної податкової адміністрації у Херсонській області із скаргою про перегляд вказаного податкового повідомлення-рішення, але Державною податковою адміністрацією у Херсонській області прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ від 14.06.2011 № НОМЕР_1, а скарги - без задоволення.
Позивач надав суду копію договору поставки від 01.06.2010, укладеного між позивачем та ПП "Стальсервіс", договір зі сторони продавця підписаний ОСОБА_3 Також надані платіжні доручення на оплату металопродукції, податкові накладні: від 16.07.2010 № 1999, від 21.07.2010 № 2000, від 21.07.2010 № 2001, від 21.07.2010 № 2143, від 23.07.2010 № 2002, від 30.07.2010 № 2144, від 08.08.2010 № 2221, від 18.08.2010 № 2509, від 27.08.2010 № 2508, від 03.09.2010 № 2629, від 15.09.2010 № 2886, від 17.09.2010 № 2888, від 20.09.2010 № 2887, від 27.09.2010 № 3067, від 27.09.2010 № 3069, від 30.09.2010 № 3068, підписані від ПП "Стальсервіс" ОСОБА_4, акти про списання металопродукції при проведені будівельних робіт (об'єкти корівник № 8+ОС, № 2+ОС, № 3+ОС). Позивач надав суду копії податкових декларацій ПП "Сальсервіс" по ПДВ за липень-вересень 2010 року з додатками 5, в яких зазначений позивач як покупець. Декларації мають відмітку про подання їх до ДПІ у м. Херсоні.
Також позивачем надано фотографії із зображенням використання металоконструкцій.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працювала бухгалтером на ПП "Стальсервіс" з квітня 2009 року по 31.09.2010, в трудовій книжці є відповідний запис, звільнилась по переводу на іншу фірму, головним бухгалтером була ОСОБА_5, зараз працює ОСОБА_6 Керівником підприємства з квітня 2010 року дійсно значився ОСОБА_3, але вона з ним не знайома. Підприємство "Стальсервіс" знаходилось за адресою м. Херсон, вул. Домобудівна, 14, де орендували офіс, складські приміщення, площадку для металопродукції. Підприємство було працюючим, мало трудові ресурси, вантажників, кладовщиків. Подання податкової звітності до ДПІ не входило в обов'язки ОСОБА_4, вона оформляла податкові та видаткові накладні, виписувала рахунки. Підтверджує факт відпуску металопродукції позивачу.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що працює заступником директора по тваринництву ТОВ "ТД "Долинське" з 2006 року, займався будівництвом товарної ферми, для чого закупляв метал на різних підприємствах, в тому числі ПП "Стальсервіс", де був великий вибір. Транспорт був найманий. Особисто з керівником ОСОБА_3 він не знайомий, а мав стосунки з бухгалтером та зав.складом.
МДПІ надало копію пояснення ОСОБА_3 від 22.12.2010, які надавались податковій інспекції м. Енергодара, з якого вбачається, що він визнає себе директором з квітня 2010 року, придбав підприємство для займання господарською діяльністю, документи первинного бухгалтерського обліку вилучені УБОП України в Запорізькій області, з моменту придбання підприємства ніяких фінансово-господарських операцій не вчиняв. Відповідач надав суду акт ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Стальсервіс» від 16.06.11 № 5601/7/23-604, з якого вбачається, що перевірити даного постачальника неможливо через відсутність за юридичною адресою, остання декларація з ПДВ здана за вересень 2010 року, по податку на прибуток - за 2009 рік, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.01.11.
Відповідач також надав суду копію вироку Верхньорогачицького райсуду від 28.12.09 яким ОСОБА_3 засуджено за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.212, 366 КК України, на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-сгоподарських та організаційно-розпорядницьких функцій строком на три роки, судом звільнено ОСОБА_3 від покарання згідно амністії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Згідно п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла у звітні періоди липень - вересень 2010 року), ... сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума ПДВ, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.
Спеціальний режим оподаткування передбачав звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону; сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 8-1.2 ст.8 Закону повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей; не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.
В податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом спору, зазначено, що податкова інспекція збільшила суму грошового зобов'язання та застосувала штрафні санкції з посиланням на норми Закону "Про податок на додану вартість", які порушив позивач, та п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. В податковому повідомленні-рішенні не зазначена норма, згідно якої застосована штрафна санкція в розмірі 25 % від суми збільшення грошового зобов'язання, але як повідомив суд представник МДПІ, це п. 123.1 ст. 123 ПКУ.
ТОВ "Торговий дом "Долинское" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, тому порушення, які допущені при декларуванні податкового кредиту в спеціальній декларації, ніяким чином не впливають на розрахунки з бюджетом, оскільки скорочена декларація (її форма та порядок заповнення) взагалі не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого зобов'язання, які виникають за цією декларацією не можуть визначались як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету. Законом України, від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на момент порушення) передбачено в п. 1.2 ст. 1, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З правового аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не являлись в 2010 році податковим зобов'язанням позивача. За таке порушення, як заниження податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ в 2010 році не передбачалось відповідальності у вигляді донарахування заниженої суми як податкового зобов'язання (тобто до бюджету) та застосування штрафної санкцій. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 була встановлена відповідальність за недоплату (заниження суми податкового зобов'язання).
Доводи представника МДПІ в судовому засіданні про те, що Податковий кодекс України встановив відповідальність за неправомірне застосування податкової пільги (п. 123.2 ст. 123), суд не приймає до уваги, оскільки ПКУ набрав чинності тільки з 2011 року. Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Податковий кодекс не повинен застосовуватись до порушень законодавства, які були скоєні до набрання чинності Кодексом. Тобто за порушення, вчинені у періодах до 01.01.2011 та виявлені після дати набрання чинності Податкового кодексу, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011.
Крім викладеного, суд вважає, що висновок Чаплинської МДШ про те, що операції ТОВ "Торговий дом "Долинское" з придбання товарів у ПП "Стальсервіс" не мали та не можуть мати ніякого юридичного змісту, є нікчемними, є неправомірним.
Формування податкового кредиту ТОВ "Торговий дом "Долинское" здійснено за вимогами пп. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з: - придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, вартість яких відноситься до основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підтвердженням формування податкового кредиту за періоди липень, серпень та вересень 2010 рокує видані ПП "Стальсервіс" ТОВ "Торговий дом "Долинское" податкові накладні: від 16.07.2010 № 1999, від 21.07.2010 № 2000, від 21.07.2010 № 2001, від 21.07.2010 № 2143, від 23.07.2010 № 2002, від 30.07.2010 № 2144, від 08.08.2010 № 2221, від 18.08.2010 № 2509, від 27.08.2010 № 2508, від 03.09.2010 № 2629, від 15.09.2010 № 2886, від 17.09.2010 № 2888, від 20.09.2010 № 2887, від 27.09.2010 № 3067, від 27.09.2010 № 3069, від 30.09.2010 № 3068, які були предметом перевірки.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повина встановити, що ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. До правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
В силу положень статей 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 42 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими. Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.
Отже, якщо платник податків уклав договір, який не обумовлений розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), а лише з метою отримання податкової вигоди чи мінімізації оподаткування, такий правочин слід вважати таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок і, таким чином, є нікчемним.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Як вже зазначалось судом, під час судового розгляду встановлено, що предметом договорів купівлі-продажу між позивачем та ПП "Стальсервіс" була поставка металопродукції, яка використовувалась в основній діяльності позивача. Будь-яких претензій зі сторони податкової інспекції до правильності оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів при здійсненні господарських операцій між позивачем та ПП "Стальсервіс" немає. Відповідач також не заперечує фактів подальшого використання металопродукції для будівництва, сплату грошових коштів за металопродукцію, що є ознакою того, що правочини не є фіктивними, оскільки за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину, наприклад, поставка продукції, сплата грошових коштів. Суду не надано доказів засудження керівника ПП "Стальсервіс" або інших посадових осіб за вчинення фіктивних господарських операцій. Фактично в якості беззаперечного доказу порушення позивачем податкового законодавства прийнятий акт про неможливість перевірки його контрагента, та пояснення керівника ОСОБА_3, які є суперечливими. Так, він пояснює, що не займався фінансово-господарською діяльністю. Разом з тим, суду надані декларації з ПДВ за спірні періоди, підписані ОСОБА_3, які мають відмітку ДПІ про прийняття. Крім того, він посилається на вилучення у нього фінансово - господарських документів підприємства УБОП, отже, він мав ці документи. Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.
Твердження відповідача про те, що поставка металопродукції є фікцією, яка супроводжувалась тільки оформленням документів з метою створення видимості того, що поставка відбулось в дійсності, суд не може прийняти до уваги. Відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Будь-якого закону, в якому було б вказано про нікчемність угод позивача з постачальником, відповідач суду не навів. Носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін нікчемного правочину є посадові особи цих юридичних осіб. ДПІ не встановила персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Зважаючи на всі факти і обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи у їх сукупності і взаємозв'язку, суд вважає, що угоду між позивачем та ПП "Стальсервіс" неможливо однозначно віднести до нікчемних угод, ця угода є оспорюванню. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочин між позивачем та його постачальником є правомірним, поки його недійсність не буде встановлена судом.
Факти порушень податкового законодавства зі сторони постачальників контрагентів позивача, їх вплив на право позивача на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин. Саме по собі факт можливих порушень чинного законодавства в діях керівника іншого підприємства не є достатньою підставою для покладання відповідальності на позивача, який до цього не має відношення. На час здійснення господарських операцій ПП "Стальсервіс" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання цього товару, суду не надано. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. На підставі викладеного, суд вважає неправомірним висновок ДПІ про завищення податкового кредиту ТОВ "ТД "Долинское" на суму 75369 грн. в деклараціях липня 2010 року - вересня 2010 року по операціям придбання продукції у ПП "Стальсервіс".
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області від 14.06.2011 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 369,30 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 18 842,25 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" (вул. Миру, 4, с. Долинське, Чаплинський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 32267625) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.2.1