Справа № 2а/2570/4397/2011
30 серпня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Герасенко А.В.,
з участю позивача
представника позивача
представника відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_2 та Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними. Свої вимоги обґрунтовує тим, що державним виконавцем в ході виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості було накладено арешт на майно боржника, а саме: чотирьох кімнатну квартиру за адресою: м. Чернігів, вул. Чернишевського, 15/98, яка належить ОСОБА_1 і є її єдиним житлом. Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» позивач запропонувала на реалізацію інше майно, вартість якого достатня для погашення існуючого заборгованості. Однак державним виконавцем, не зважаючи на пропозицію позивача стягнення було звернено саме на квартиру ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, оскільки державним виконавцем було проведено всіх належних заходів для з'ясування наявного майна на праві власності ОСОБА_1, в результаті чого останній належить лише спірна квартира, що підтверджується відповідями з державної автомобільної інспекції в Чернігівській області, комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», державної податкової інспекції у м. Чернігові та інспекції державного технічного нагляду Чернігівської обласної державної адміністрації. Крім того зазначив, що позивач 10.03.2011 року самостійно написала заяву, в якій зазначила, що в зв'язку з тим, що іншого майна вона не має стягнення просила звернути на предмет іпотеки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 269/2 з виконання виконавчого листа № 2-1341/10 від 24.12.2010 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 491955,24 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.01.2008 року було укладено договір іпотеки між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, за яким предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заходами примусового виконання рішень, у відповідності до ст. 32 Закону, є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Державним виконавцем з метою встановлення наявності на праві власності позивача майна було здійснено запит до державної автомобільної інспекції в Чернігівській області, комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», державної податкової інспекції у м. Чернігові та інспекції державного технічного нагляду Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідним записом та відповідями вказаних органів, копії яких наявні в матеріалах справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_1 від 10.03.2011 року наданих державній виконавчій службі, остання пояснила, що в зв'язку з тим, що вона не має іншого майна просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Вказане підтверджується копією пояснень ОСОБА_1, наявних в матеріалах справи.
Крім того, позивач в судовому засіданні особисто зазначила, що майна зареєстрованого за нею на праві власності окрім квартири, що є предметом іпотеки не має, однак її донька має майно, і не заперечує проти звернення стягнення на нього.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання.
Враховуючи вказане суд дійшов висновку, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних дій для встановлення наявності будь-якого майна боржника та, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним майном ОСОБА_1, яке належить останній на праві власності, що, крім того, не заперечувалось самою позивачкою в судовому засіданні, арешт на спірне майно накладено правомірно, а державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають за необґрунтованістю, а заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 23.08.2011 року підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1, вжиті ухвалою суду від 23.08.2011 року.
Постанову суду в частині скасування заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Клопот С.Л.