73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"27" липня 2010 р. Справа № 2-а-3453/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Борисенко О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання незаконним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до прокуратури Херсонської області (далі - відповідач), в якому просить визнати наказ прокурора Херсонської області № 83К від 29.06.2010 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та скасувати його, поновити на посаді заступника прокурора Дніпровського району м.Херсона.
Свої вимоги мотивує тим, що при прийнятті наказу про звільнення відповідачем було порушено процедуру звільнення, а саме ст.ст.11, 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ст.149 КЗпП України, оскільки не відбиралися письмові пояснення з приводу фактів, викладених у наказі № 83К, порушено строки накладення стягнення, необґрунтовано враховано при прийнятті рішення про звільнення стягнення, які погашені. Ігноровано вимоги ч.3 ст.184 КЗпП України, в якій визначено, що одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років роботодавець не має права звільнити за власною ініціативою, викладені в матеріалах службової перевірки факти, які послугували підставою для звільнення, не відповідають дійсності.
Крім того, 29.06.2010 р. о 09 год. звернулася із рапортом про надання відповідно до ст.179 КЗпП України відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, яка згідно висновку комісії лікарів потребує індивідуального догляду, в прийнятті якого відповідачем було відмовлено без будь-яких пояснень.
У судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, вказавши на те, що у матеріалах службової перевірки та у наказі № 83К викладені факти, які не відповідають дійсності.
Так, в матеріалах службової перевірки та оскаржуваному наказі зазначено наступні порушення:
1) у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6: ОСОБА_1, достовірно знаючи, що злочин скоєно саме ОСОБА_6, необґрунтовано підписала 30.06.2009 р. статистичну картку Ф.1.1 щодо зупинення досудового слідства на підставі ст.206 п.3 КПК України у зв"язку з не встановленням особи, яка скоїла злочин; у порушення п.4.4.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури в усному порядку витребувала у начальника СВ Дніпровського ВМ ХМВ дану справу для вивчення, яка безпідставно перебувала у неї протягом 33 діб без проведення слідчих дій; отримавши 5 запитів щодо повернення справи до СУ УМВС України в області не розглянула їх та письмових відповідей не надала; неналежне здійснення нагляду за станом слідства сприяло її незаконному зупиненню на підставі ст.206 п.3 КПК України, унеможливило встановлення та викриття осіб, які незаконно заволоділи квартирою ОСОБА_7, що в подальшому призвело до умисного вбивства останнього;
2) у кримінальній справі за заявою ОСОБА_7 після скасування 23.04.2009 р. постанови про закриття провадження на підставі ст.6 п.2 КПК України, прокурорський нагляд за досудовим слідством не здійснювався, у справі не проведено жодної слідчої дії до 21.07.2009 р., в матеріалах справи та в наглядовому провадженні знаходиться постанова про порушення кримінальної справи, в описовій частині якої викладено факти, які не відповідають дійсності, у зв'язку з чим прокуратурою області порушено кримінальну справу за ст.366 ч.2 КК України;
3) у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_1 не перевірено обґрунтованість постанови про закриття справи на підставі ст.6 п.2 КПК України у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та не скасовано дану постанову, не перевірено відповідність даних у статистичних картках процесуальним документам справи та необґрунтовано підписала не статистичну картку Ф.1.1 на закриття справи, а картку Ф.1 про зміну підстав порушення кримінальної справи зв ст.289 ч.3 на ст.289 ч.1 КК України, не дивлячись на відсутність у справі постанови про зміну підстав порушення кримінальної справи; статистична картка Ф.1 про зміну підстав до порушення справи підписана не уповноваженою особою. Поза увагою ОСОБА_1 залишилися факти безпідставного обліковування статистичних карток Ф.4 (пред'явлення обвинувачення ОСОБА_8 за ст.289 ч.1 КК України) та Ф.4 (за ст.6 п.2 КПК України), що не відповідає матеріалам справи, у якій відсутні постанова про пред'явлення обвинувачення за ст.289 ч.1 КК України та постанова про направлення справи до суду для закриття на підставі п.4 ст.6 КПК України. Зі справи виділено матеріали відносно невстановлених осіб за ст.296 ч.2 КК України, за результатами перевірки яких 04.05.2009 р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України, законність якої ОСОБА_1 не перевірено і лише після витребування матеріалів прокуратурою області, нею скасовано дану постанову без одночасного порушення кримінальної справи.
ОСОБА_1 вважає ці висновки такими, що не відповідають дійсності, з наступних підстав.
Що стосується кримінальної справи № 010065-09 відносно ОСОБА_6, то у матеріалах є довідка про те, що в період часу з 02.03.2009 р. ОСОБА_6В знаходився на стаціонарному лікуванні, що унеможливило проведення з останнім слідчих дій, а тому обвинувачення йому не було пред'явлене. У п.18 статистичної картки Ф.1.1 по данній справі слідчим Кобзарь Т.С., помилково зазначено, що досудове слідство зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України, оскільки 28.07.2009 р. обвинуваченого ОСОБА_6 оголошено в розшук, а досудове слідство по кримінальній справі № 010121-09 зупинено на підставі п.1 ст.206 КПК України, що підтверджується долученими до справи матеріалами. Розшук обвинувачених безпосередньо входить до компетенції ОВС. Жодним нормативним документом та функціональними обов'язками не передбачено здійснення заступником прокурора району розшуку та контролю за діями ОВС по розшуку злочинців. Дана кримінальна справа особисто не витребовувалась, а була надана начальником СВ Дніпровського ВМ ХМВ прокурору району за його вимогою та повернута через два дні. Згідно вхідної та вихідної кореспонденції прокуратури району кримінальна справа № 010121-09 з листопада по 25 грудня 2009 року включно до прокуратури району не надходила. Жодних відміток про отримання справи особисто не має. Не заперечуючи фактів надходження запитів в грудні 2009 року з СУ УМВС України в області до прокуратури Дніпровського району м.Херсона про витребування зазначеної справи, зазначає, що вони розглянуті особисто та за власним підписом підготовлено відповідь, яку передано до канцелярії прокуратури.
Що стосується кримінальної справи № 010559-08, порушеної за фактом заволодіння квартирою ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, то зазначена кримінальна справа на предмет законності зупинення досудового слідства особисто не вивчалась, законність зупинення досудового слідства по ній не погоджувала, статистичну картку Ф.1.1 не підписувала, підписував її прокурор району. Твердження про взаємозв'язок зупинення слідства та вбивством ОСОБА_9 взагалі є не коректним і нічим не доведено. За дорученням прокурора району було вивчено матеріали даної справи, в результаті чого встановлено, що закриття провадження по справі є необґрунтованим, а тому 23.04.2009 р. постанова про закриття провадження по справі з підстав п.2 ст.6 КПК України скасована. До зазначеного в матеріалах перевірки факту підробки постанови про порушення кримінальної справи, ніякого відношення не мала, причетність до цих обставин ґрунтується на незрозумілих припущеннях відповідача. По цьому факту 20.01.2010 р. порушено кримінальну справу по факту і до цього часу рішення не прийнято.
По кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_8 правильність кваліфікації перевіряла старший помічник прокурора Партика Л.П. Постанову про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії підписував прокурор району. Правильність кваліфікації ОСОБА_8 за ст.296 ч.2 КК України підтверджено судом першої та апеляційної інстанції. Зазначені в наказі прокурора області № 83К від 29.06.2010 р. факти підписання по кримінальній справі № 010113-09 карток Ф.4, які фіксують факт притягнення як обвинуваченого ОСОБА_8, та Ф.1.1 про закриття кримінальної справи на підставі п.4 ст.6 КПК України не відповідають дійсності, оскільки зазначені картки особисто не підписувала. Твердження про те, що по данній кримінальній справі не перевірено законність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України є безпідставним, оскільки вказані обставини віднесені до посадових об'язків помічника прокурора району. Вказані матеріали не вивчала і висновок про їх відповідність чи не відповідність чинному законодавство не складала.
Крім того, згідно ст.12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується на протязі 1 місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, часу непрацездатності працівника та знаходження його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. На час видання наказу порушення, виявлені у справах за заявою ОСОБА_7 та за обвинуваченням ОСОБА_8, не мають юридичної сили у зв'язку з тим, що сплинув строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідачем незаконно враховані дисциплінарні стягнення, які були накладені в 2006 та 2008 роках, але всупереч вимогам ст.17 Дисциплінарного статуту прокуратури України, не можуть визнаватись чинними та прийматись до уваги.
В порушення вимог ст.11 того ж статуту та ст.149 КЗпПУ, пояснень щодо всіх фактів, вказаних у наказі, під час проведення службової перевірки ніхто не відбирав, акт службового розслідування для ознайомлення не надавався, про результати службового розслідування не повідомляли. Акт щодо відмови про ознайомлення з висновком службової перевірки складений незаконно, так як перебувала на лікарняному.
О 08.30 год. 29.06.2010 р. звернулася із рапортом про надання відповідно до ст.179 КЗпП України відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, в чому було безпідставно, усно відмовлено. На день звільнення мала статус одинокої матері, про що було відомо відповідачу, але в порушення ч.3 ст.184 КЗпП України незаконно звільнено.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позову вказавши на те, що зазначені в наказі порушення було виявлено у ході службового розслідування. Так, позивачем в порушення вимог п.4.4.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури щодо витребування, направлення та повернення кримінальних справ лише за підписом прокурора району на усний запит витребувано з СВ Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в області кримінальну справу № 010121-09, яка у порушення ст.233 КПК України, знаходилася в неї на вивченні з 25.11.2009 р. по 28.12.2009 р., тобто 33 доби, у зв"язку з чим досудове слідство у кримінальній справі № 010121-09 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ст.186 ч.2 КК України не проводилося. Як наслідок, вказану кримінальну справу до суду направлено не було, статистичну картку Ф.4 у порушення п.19 Інструкції про єдиний облік злочинів в УІТ УМВС області не обліковано. Разом з цим, ОСОБА_1 відповіді на запити СУ УМВС України в Херсонській області щодо направлення зазначеної кримінальної справи не надавалися. Також ОСОБА_1 у порушення вимог п.8.1 галузевого наказу Генерального прокурора № 4 гн від 19.09.2005 р. та ч.2 ст.227 КПК України незаконну постанову про зупинення досудового слідства скасовано не було та 30.06.2009 р. необгрунтовано підписано статистичну картку Ф.1.1 щодо зупинення досудового слідства у цій справі на підставі ст.206 п.3 КПК України, оскільку вказану кримінальну справу порушено 01.04.2009 р. відносно ОСОБА_6 Таким чином, ОСОБА_1 не тільки не здійснювала нагляд за розслідуванням кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6, а і фактично своїми діями сприяла тому, що він тривалий час уникав відповідальності за скоєний злочин.
Крім того, прокурорський нагляд за досудовим слідством у кримінальній справі № 010559-08 за ст.358 ч.3 КК України щодо підробки документів позивачем не здійснювався. Вимоги ч.7 п.23 Інструкції про єдиний облік злочинів щодо перевірки відповідності даних у картках процесуальним документам справи не виконувались.У зв"язку з цим створено умови для прийняття слідчим Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в області незаконного рішення про закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України, що залишилося поза увагою ОСОБА_1 Крім того, неналежний нагляд за слідством у кримінальній справі № 010559-08 привів до її незаконного зупинення на підставі ст.206 п.3 КПК України, внаслідок чого особи, які заволоділи квартирою ОСОБА_7, не були встановлені, що привело до вбивства потерпілого.
Досудове слідство у кримінальній справі № 010113-09 відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст.289 КК України проведено з грубим порушенням вимог ст.22 КПК України, що залишилось поза увагою ОСОБА_1, яка в порушення вимог п.8.1 наказу Генерального прокурора України № 4 гн та ч.2 ст.227 КПК України не скасувала постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ст.289 ч.3 КК України. Крім того, 13.04.2009 р. ОСОБА_1, в порушення вимог ч.7 п.23 Інструкції про єдиний облік злочинів, не перевірено відповідність даних у картках процесуальним документам справи та підписано статистичну картку Ф.1 про зміну підстав порушення кримінальної справи зі ст.289 ч.3 на ст.289 ч.1 КК України, яка у матеріалах справи відсутня. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст.289 ч.1 КК України направлено до суду для звільнення від кримінальної відповідальності у зв"язку з амністією, хоча ним фактично вчинено злочини, передбачені ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України. Постановою суду кримінальну справу закрито.
Вищевказані грубі та систематичні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, наказу Генерального прокурора України № 4 гн, Закону України "Про прокуратуру", Інструкції про єдиний облік злочинів стали можливими через неналежне виконання посадових обо'язків позивачем. Посилання ОСОБА_1 на не ознайомлення з висновком службового розслідування не відповідає дійсності, оскільки висновок їй надавався у приміщенні прокуратури Дніпровського району м.Херсона. Від ознайомлення вона відмовилася, що підтверджується актом від 25.05.2010 р. Дисциплінарні стягнення накладено в межах встановлених строків.
Щодо рапортів про надання декретної відпустки, зазначають, що вони не відповідали вимогам чинного трудового законодавства, так як невірно сформулюванно підстави для надання відпустки.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, які приймали участь у проведенні службового розслідування, зазначили, що ними вивчалися кримінальні справи та підтвердили зазначені у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності та у висновку службового розслідування порушення.
Заслухавши пояснення сторін і свідків, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Положеннями ч.3 ст.48 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов"язків чи скоєння ганебного вчинку, прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, заствердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р.
Відповідно до ч.1 ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок який порочить його як працівника прокуратури.
Згідно ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Статтею 10 Дисциплінарного статуту визначено, що прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в липні 2004 року було призначено на посаду заступника прокурора Дніпровського району м.Херсона.
Наказом прокурора Херсонської області № 83К від 29.06.2010 р. ОСОБА_1 звільнено із посади заступника прокурора Дніпровського району м.Херсона та з органів прокуратури на підставі ч.1 ст.8, п.5 ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для його прийняття стало неналежне виконання службових обов"язків, допущення грубих порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, наказу Генерального прокурора України № 4 гн від 19.09.2005 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство" під час здійснення нагляду за додержанням законів Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в області при провадженні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_8 та за заявою ОСОБА_7, непринциповість реагування на порушення законності.
Згідно наказу прокурора Херсонської області № 83К від 29.06.2010 р. внаслідок неналежного нагляду ОСОБА_1 за розслідуванням зазначеної кримінальної справи ОСОБА_6 з 23.02.2009 р. своєчасно не було пред'явлено обвинувачення.
Суд вважає, що вказаний висновок зроблено без врахування об'єктивних обставин справи. Так, відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_6 з 02.03.2009 р. знаходився на стаціонарному лікуванні, що унеможливило проведення з ним слідчих дій. У зв'язку з хворобою ОСОБА_6 10.04.2009 р. досудове слідство було зупинено на підставі п.2 ст.206 КПК України (у зв'язку з хворобою обвинуваченого).
01.06.2009 р. в п.18 статистичної картки Ф.1.1 (статистична картка про наслідки розслідування злочину) по даній справі, слідчим Кобзарь Т.С. помилково зазначено, що досудове слідство зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (підпункт 29), хоча фактично було зупинено на підставі п.2 ст.206 КПК України, що підтверджується постановою. Цю обставину підтвердила в судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_13
В подальшому 28.05.2009 р. досудове слідство по справі було поновлено та встановлено, що ОСОБА_6 відсутній в лікарні та за місцем мешкання. Враховуючи достатність доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину, 28.07.2009 р. було винесено постанову про притягнення його в якості обвинуваченого та оголошено в розшук, досудове слідство зупинено на підставі п.1 ст.206 КПК України (у зв'язку з розшуком обвинуваченного).
Факт оголошення ОСОБА_6 в розшук підтверджується наданими до суду документами:
копією журналу прокуратури району щодо обліку реєстрації статистичних карток по кримінальним справам, порушеним Дніпровським ВМ ХМВ (зазначено, що статистичні картки Ф.3, 1.1 (на розшук обвинуваченого) виставлялись і їх отримував працівник Дніпровського ВМ ХМВ);
копіями процесуальних документів: постанови слідчого Кобзарь Т.С. про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 у розшук; постанова про зупинення досудового слідства, супровідний лист (вх.991 від 29.07.2009 р.) на адресу начальника Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_14, про направлення до виконання постанови про розшук ОСОБА_6 ;
списком з ВІТ щодо розшуку обвинувачених по кримінальним справам, де зазначено, що 19.08.2009 р. Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області було заведено оперативно-розшукову справу.
Проаналізувавши матеріали справи та вчинені слідчим процесуальні дії щодо порушення кримінальної справи, встановлення причетних до злочину осіб, їх послідовність, обґрунтованість та своєчасність, дають підстави зазначити, що можливо при існуючих обставинах, слідчим вибрано не вірну методику розкриття та розслідування злочину та в деякій мірі неналежним чином виконано вимоги КПК України щодо дотримання процесуальних строків пред'явлення обвинувачення, встановлення винної особи. Але ці порушення можуть бути підставою для обговорення питання про притягнення до відповідальності слідчого, в разі визнання їх порушеннями, і не можуть бути поставлені в вину позивача. З формальної точки зору, хвороба ОСОБА_6 підтверджується медичною довідкою, він знаходився на стаціонарному лікуванні, що є підставою для зупинення провадження по справі. Після його зникнення слідчим винесено постанову про пред'явлення обвинувачення і оголошено розшук, що також є обґрунтованим та правомірним.
Розшук обвинувачених є компетенцією органів внутрішніх справ і жодним нормативним документом та функціональними обов'язками ОСОБА_1 не передбачено здійснення нею розшуку та контролю за діями ОВС по розшуку злочинців.
В наказі прокурора Херсонської області № 83К зазначено, що ОСОБА_1 25.11.2009 р. з СВ Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України витребувала кримінальну справу № 010121-09, чим порушено п.4.4.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України.
У судовому засіданні встановлено, що 25.11.2009 р. кримінальна справа № 010121-09 з СВ Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області позивачем не витребовувалась, а була надана начальником СВ Дніпровського ВМ ХМВ ОСОБА_15 прокурору району за його усною вимогою, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні, який також пояснив, що через два дні забрав кримінальну справу у ОСОБА_1 та повторно надав для вивчення в прокуратуру на початку грудня 2009 року.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що в кінці листопада 2009 року він вимагав у начальника СВ ОСОБА_15 надати йому вищевказану кримінальну справу, але останній пояснив, що вказана справа у нього відсутня і перебуває в прокуратурі району. Підготував запити про надання кримінальної справи, які відніс в канцелярію прокуратури Дніпровського району м.Херсона. 28.12.2009 р. справу було повернуто з прокуратури Херсонської області.
Згідно вхідної та вихідної кореспонденції прокуратури району кримінальна справа 010121-09 з листопада по 25 грудня 2009 року включно до прокуратури району не надходила і нікуди не направлялась. Жодних відміток про отримання справи безпосередньо позивачем немає.
Таким чином, висновки відповідача про те, що кримінальна справа знаходилась у ОСОБА_1 33 доби, не знайшло свого підтвердження.
Твердження відповідача про те, що позивач фактично сприяла уникненню ОСОБА_6 кримінальної відповідальності, суд вважає безпідставним, оскільки в подальшому кримінальна справа відносно нього направлена до суду з обвинувальним висновком і на даний час знаходиться в провадженні суду.
Що стосується неналежного нагляду за розслідуванням СВ Дніпровського ВМ кримінальної справи № 010559-08, порушеної 24.12.2008 р. за фактом заволодіння квартирою ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, то суд зазначає наступне.
Згідно наказу прокурора області № 83К від 29.06.2010 р. у ході розслідування даної кримінальної справи слідчим допитано в якості свідків всього дві особи, після чого 25.12.2008 р. винесено постанову про зупинення досудового слідства на підставі п.3 ст.206 КПК України та передано кримінальну справу № 010559-08 до архіву Дніпровського ВМ ХМВ УМВ України в області.
У судовому засіданні встановлено, що зазначена кримінальна справа на предмет законності зупинення досудового слідства позивачем не вивчалась, висновок щодо законність зупинення досудового слідства ОСОБА_1 не погоджувала, статистичну картку Ф.1.1 не підписувала. Ці обставини підтверджуються копією статистичної картки, яка підписана прокурором району.
Необґрунтованим є твердження про взаємозв'язок зупинення слідства та вбивством ОСОБА_9, оскільки це є припущенням відповідача, яке не підтверджено жодним доказом. Статистичну картку Ф.1.1 на зупинення кримінальної справи за п.3 ст.206 КПК України підписував прокурор району, отже ним і вивчалась вказана справа і перевірялась законність прийнятого рішення.
Як зазначає ОСОБА_1 і це підтверджується матеріалами службової перевірки, за дорученням прокурора Дніпровського району м.Херсона позивачем було вивчено матеріали даної справи і встановлено, що закриття провадження по справі є необґрунтованим. А тому 23.04.2009 р. постанова про закриття провадження по справі на підставі п.2 ст.6 КПК України заступником прокурора району ОСОБА_1 скасована з наданням вказівок щодо вчинення подальших слідчих дій.
В судовому засіданні не надано відповідачем суду доказів про причетність позивачки до підробки постанови про порушення кримінальної справи за фактом підробки судового рішення по квартирі ОСОБА_7, оскільки по цим обставинам порушено кримінальну справу відносно службових осіб Дніпровського ВМ ХВМ України, а не відносно ОСОБА_1 ОСОБА_13 висновки відповідачів є їх припущенням.
Також у судовому засіданні встановлено, що 14.08.2008 р. СВ Дніпровського ВМ ХМВ було порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_17 за фактом скоєння відносно нього хуліганських дій за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України. Зазначені в наказі прокурора області № 83К від 29.06.2010 р. факти підписання ОСОБА_1 по кримінальній справі № 010113-09 карток Ф.4, які фіксують факт притягнення як обвинуваченого ОСОБА_8, та Ф.1.1 закриття кримінальної справи на підставі п.4 ст.6 КПК України не відповідають дійсності, оскільки зазначені картки підписувались не позивачем, а прокурором району, що підтверджується ксерокопіями цих статистичних карток, долучених до матеріалів справи.
В судовому засіданні підтверджено покази позивача щодо безпідставного звинувачення її в неякісному вивченні справи за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст.296 ч.2 КК України, оскільки перед направленням до суду її вивчала старший помічник прокурора Партика Л.П. За підписом прокурора району справу направлено до суду для закриття провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в зв'язку з актом амністії..
Суд перевіривши законність притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності лише за ст. 296 ч.2 КК України, не вбачаючи в його діях ознак інших злочинів, з'ясувавши наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності внаслідок амністії, погодився з кваліфікацією дій винного та звільнив його від відповідальності, провадження по справі закрив.
Тобто, правильність кваліфікації за ст.296 ч.2 КК України перевірялася судом першої та апеляційної інстанції, про що свідчать долучені до справи постанова Дніпровського районного суду м.Херсона від 08.03.2009 р. та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 29.09.2009 р.
Також суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем в наказі неправомірно враховані дисциплінарні стягнення, які були накладені в 2006 та 2008 роках, так як згідно ч.1 ст.17 Дисциплінарного статуту прокуратури України працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладання він не піддавався новому дисциплінарному стягненню.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.
Суд вважає, що відповідачем не враховано вказані вимоги, оскільки ті недоліки в роботі, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, не відповідають виду застосованого до неї дисциплінарного стягнення, яке є одним із найбільш суворих і може бути застосовано при неможливості застосування інших видів стягнення.
Часткове підтвердження викладених у оскаржуваному наказі фактів не свідчить про систематичність порушення службових обов"язків та необхідність і співрозмірність застосованого стягнення.
Згідно з п.11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21.02.2001 р. № 69 к, посадова особа, яка проводить службове розслідування, крім іншого зобов'язана:
- дотримуватись передбачених законом прав та інтересів особи, стосовно якої проводиться службове розслідування;
- скласти за результатами службового розслідування висновок (доповідну записку, проект наказу) і подати його на затвердження керівника або його заступника;
- ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилось, за бажанням на це останньої, якщо це не суперечить вимогам державної чи службової таємниці.
Відповідно до п.12 вказаної Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який час взяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і долучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи та документів, знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком і оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Згідно з п.17 Інструкції перед поданням на розгляд з висновком службового розслідування знайомиться працівник, стосовно якого проводилось розслідування.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Як вбачається з матеріалів справи службова перевірка проводилася за фактами здійснення неналежного нагляду при провадженні дізнання та досудового слідства у 3 кримінальних справах. Однак, як свідчать матеріали службової перевірки, позивача опитували лише по 2 фактам.
Представниками відповідача не надано належних доказів того, що позивача викликали в прокуратуру для ознайомлення з матеріалами службової перевірки. Суд не бере до уваги наданий відповідачем акт відмови від ознайомлення з висновком службового розслідування від 25.05.2010 р., оскільки як вбачається з копії листка непрацездатності з 25.05.2010 р. по 28.05.2010 р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.
Як вбачається з підпису позивача на наказі від 29.06.2010 р., з даним наказом її було ознайомлено 02.07.2010 р., проте з результатами перевірки ознайомлено не було. Належних та достатніх доказів, які б спростовували цей факт, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи, що підставою для прийняття наказу від 29.06.2010 р. є висновок службової перевірки відносно ОСОБА_1, а з результатом перевірки останню не було ознайомлено, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування в частині ознайомлення позивача з ходом та висновком службового розслідування, що фактично позбавило її прав, передбачених п. 12 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України.
Відповідно до положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, крім іншого, перевіряють, чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи, що відповідачем при прийнятті рішення не були враховані права позивача на участь у процесі службового розслідування та прийняття рішення - наказу щодо звільнення, не враховано її сімейне становище, що вона є одинокою матір'ю, ступінь тяжкості виявлених і підтверджених в судовому засіданні недоліків при виконанні службових обв'язків, відсутності яких-небудь негативних наслідків, суд приходить до висновку, що позивача звільнено безпідставно і вона підлягає поновленню на роботі.
Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення ст.184 КЗпП України, оскільки порядок звільнення з органів прокуратури регулюється Дисциплінарним статутом прокуратури України, а не КЗпП України.
Також безпідставними є доводи стосовно порушення ст.179 КЗпП України, так як ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади та органів прокуратури 29.06.2010 р., тобто в день подання рапорту на відпустку.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167, 256 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати наказ прокурора Херсонської області № 83К від 29.06.2010 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпровського району м.Херсона з 29.06.2010 р.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпровського району м.Херсона з 29.06.2010 р. підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 липня 2010 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 3.3.2