АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №11-кп/796/662/2017 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: гл. 34КПК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку, на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та повернуто заяву про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року за нововиявленими обставинами заявнику.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на те, що лише 15.09.2015 року ОСОБА_6 подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року, яким ОСОБА_6 за вчинення злочинів передбачених ст. 93 п.п. «а», «з»; ст. 263 ч.1; 357 ч.2 КК раїни, засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, в той час як про існування нововиявлених обставин останньому стало відомо ще 2003 році, то суд не вважає наведені ним підстави для поновлення пропущеного строку на подачу відповідної заяви поважними, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання.
Засуджений ОСОБА_6 , не погодившись з ухвалою суду, подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для судового розгляду.
Підставою для скасування оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 називає те, що вона постановлена незаконним складом суду - із суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_9 , який раніше 22.07.2015 року (752/12000/15-к, 1-0/752/3-15) відмовив ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з заявою про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року, що може викликати сумніви в упередженості даного судді.
З приводу клопотання про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року за нововиявленими обставинами, то ОСОБА_6 зазначає, що він дійсно дізнався про існування нововиявлених обставин у 2003 року, однак відмова у поновленні строку з цих підстав на його думку є необґрунтованою та незаконною, оскільки зі змісту ч. 1 ст. 138 КПК України вбачається, що однією з поважних причин пропуску строку визначено таку обставину як відбування покарання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_6 та захисника, які повністю підтримали доводи апеляційної скарги про скасування ухвали суду та призначення заяви до розгляду в суді першої інстанції, пояснення прокурора, який проти цього заперечував, вважаючи рішення суду про повернення засудженому ОСОБА_6 його заяви законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження за заявою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2002 року ОСОБА_6 засуджений за п.п. «а», «з» ст. 93; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 357 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2003 року вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2002 року щодо ОСОБА_6 залишений без змін.
До Апеляційного суду м. Києва 15 вересня 2015 року звернувся засуджений ОСОБА_6 з клопотанням про визначення територіальної підсудності розгляду його клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2002 року за нововиявленими обставинами. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 07 грудня 2015 року, в межах компетенції наданої суду на виконання вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст.ст. 34, 463 КПК України з урахуванням положень щодо інстанційної підсудності, скерував вказану заяву ОСОБА_6 до Голосіївського районного суду м. Києва як суду першої інстанції.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, і заява повернута заявнику.
Положеннями ч. 1 ст. 461 КПК України регламентовано, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Оскільки обставини, на які засуджений ОСОБА_6 посилається у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, стали йому відомі у 2003 році, чого засуджений не заперечував і під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що Голосіївський районний суд м. Києва ґрунтовно прийшов до висновку про те, що строк, встановлений чинним кримінальним процесуальним законом для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами засудженим ОСОБА_6 пропущено.
Стаття 117 КПК України передбачає, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Основною причиною пропуску строку засуджений ОСОБА_6 вказував те, що він відбуває покарання в місцях позбавлення волі, що на його думку, відповідно до ч. 1 ст. 138 КПК України є поважною причиною.
Однак, перелік поважних причин, наведений в ч. 1 ст. 138 КПК України стосується виключно неприбуття особи на виклик.
Тому, відбування покарання, яке входить до переліку поважних причин неприбуття особи на виклик, ніяким чином не може свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з відповідною заявою, в тому числі й заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Що стосується іншої причини пропуску строку, вказаної ОСОБА_6 - юридична необізнаність та відсутність захисника, то колегія суддів не може взяти її до уваги, оскільки, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" зі змінами та доповненнями, засуджений ОСОБА_6 мав право звернутись з заявою про надання йому безоплатної правової допомоги, однак цього права не реалізував.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_6 пропущеного строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Посилання в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції на те, що вона постановлена незаконним складом суду, оскільки до складу колегії суддів входив суддя ОСОБА_9 , який раніше 22.07.2015 року відмовив ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з заявою про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року, є безпідставними, оскільки, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2016 року, суддя ОСОБА_9 розглядав клопотання засудженого ОСОБА_6 від 19.05.2015 року про поновлення строків для звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому засуджений посилався на зовсім інші причини пропуску строку, ніж ті, що вказані в заяві ОСОБА_6 від 15.09.2015 р. А тому, відповідно до ст. 75 КК України наведена обставина не виключала участі судді ОСОБА_9 при розгляді заяви ОСОБА_6 від 15.09.2015 р.
Більш того, будучи присутніми під час розгляду клопотання, ні сам засуджений, ні його захисник не заявляли відвід судді ОСОБА_9 , а тому доводи апеляційної скарги про те, що повторна участь судді ОСОБА_9 при розгляді заяви засудженого ОСОБА_6 може викликати сумніви в упередженості судді, є на думку колегії суддів, необґрунтованими.
З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду заяви засудженого ОСОБА_6 в суді першої інстанції, як про те ставиться питання в апеляційній скарзі засудженого.
Керуючись ст. ст.376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та повернуто заяву про перегляд вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 25.10.2002 року за нововиявленими обставинами заявнику, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
___________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4