Ухвала від 16.02.2017 по справі 922/719/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"16" лютого 2017 р.Справа № 922/719/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

розглянувши справу

за заявою Публічне АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків

до Публічне АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків

про визнання банкрутом

за участю :

ліквідатора - ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 23.06.2016р. Публічне акціонерне товариство “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1. Зобов'язано ліквідатора в строк до 23.06.2017 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

13 січня 2017 року до суду надійшла заява ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута з ОСОБА_2 (вх. №1000), в якій ліквідатор просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації” дебіторську заборгованість на загальну суму 5000000,00грн. Звернення до суду обґрунтоване тим, що має місце заборгованість ОСОБА_2 за договором, який містить третейське застереження. Але, на звернення ліквідатора до Постійно діючого третейського суду м. Харкова отримано відповідь про відсутність можливості провести третейський розгляд спору між АТ "НТІ ТТР" та ОСОБА_2, оскільки протягом останніх п'яти років Постійно діючий третейський суд м. Харкова не здійснював третейського розгляду спорів, внаслідок чого Регламент третейського суду та Положення про нього не приведені у відповідність із законодавчими змінами. На даний час Харківським союзом страховиків розглядаються питання про доцільність подальшого функціонування третейського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2017р. прийнято та призначено заяву ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута (вх. №1000) до розгляду в судовому засіданні на "16" лютого 2017 р. о(об) 10:30, залучено ОСОБА_2 до участі в справі №922/719/16 з розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута, зобов'язано ОСОБА_2 надати до суду обґрунтований відзив на заяву, з наданням необхідних доказів в його обґрунтування.

10 лютого 2017р. до суду надійшов відзив ОСОБА_2, в якому заявник заперечує проти вирішення спору господарським судом, оскільки наявність третейського застереження в договорі про передачу спору до постійно діючого третейського суду м. Харкова та визнання сторонами та ліквідатором компетенції третейського суду, є передумовою для третейського розгляду позовної заяви, а не повторного порушення господарським судом провадження з питання, що є предметом третейської угоди. Заявник зазначає, що повторно обраний ліквідатором спосіб захисту порушених, на її думку, прав і охоронюваних законом інтересів, зі спору між тими ж сторонами, по той же предмет і з тих же підстав, не відповідає встановленим законом та третейською угодою способам захисту прав.

Ліквідатор в судовому засіданні підтримав подану заяву в повному обсязі та зазначив, що борг в розмірі 5 000 000,00 грн., який було переведено на АТ «НТІ ТТР» за Договором переведення боргу банкруту не було погашено, тому має місце заборгованість, яка має були сплачена боржником. Крім того, зазначив про відсутність можливості розгляду спору між сторонами Постійно діючим третейським судом, який визначений умовами договору, та зауважив, що приписами ч. 1 ст. 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 за №15- рп/2004). Чинне законодавство України жодним чином не позбавляє сторін конституційного права на звернення до господарського суду. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у Постанові від 04 липня 2016 року у справі № 905/1727/15.

Суд, вислухавши пояснення ліквідатора, дослідивши матеріали справи та заяви в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 р. N 4212-VI ( далі - Закон про банкрутство) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція стосовно порядку розгляду майнових спорів щодо боржника господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення окремого позовного провадження викладена у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016р. по справі № 3-304гс16. У відповідності до ст.111-28 ГПК України судові рішення Верховного суду є обов*язковими для всіх суб*єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

У відповідності до п. 4 ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості тощо.

Суд вважає, що звернення ліквідатора до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_2 дебіторської заборгованості банкрута в сумі 5000000,00 грн. в межах справи про банкрутство Публічного АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" без порушення окремого позовного провадження має на меті збільшення ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, що не суперечить вимогам Закону про банкрутство та цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13 квітня 2016р. по справі № 3-304гс16.

Ухвалою суду від 18.01.2017р. ОСОБА_2 було залучено до участі у справі № 922/719/16 з розгляду відповідної заяви.

Надаючи оцінку матеріалам справи, в тому числі поданим до заяви доказам, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор звернулась до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації” дебіторської заборгованості на загальну суму 5000000,00грн., яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Договором переведення боргу №07/07/03 від 07.07.2010р.

Відповідно до п. 9 Договору переведення боргу №07/07/03 від 07.07.2010р. будь-який спір, розбіжності, вимоги або претензія, що виникли з цього Договору, чи його порушення, зупинення або недійсність, підлягають розгляду в Постійно діючому третейському суді м. Харкова у відповідності до Регламенту Постійно діючого третейського суду м. Харкова.

Сторони договору домовились про те, що спір буде розглядатись Постійно діючим третейським судом м. Харкова у складі одного судді, обраного за згодою сторін або назначеного Головою третейського суду у відповідності з його Регламентом. Розгляд справи здійснюється за адресою м. Харків, вул. Коломенська, 15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2016. з вищевказаних підстав провадження з розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості з Фізичної особи ОСОБА_2 було припинено.

Ліквідатор, обґрунтовуючи звернення до суду вдруге в межах справи про банкрутство, однією з правових підстав звернення зазначає відсутність можливості Постійно діючого третейського суду м. Харкова провести третейський розгляд спору між АТ «НТІ ТТР» та гр.ОСОБА_2В внаслідок того, що протягом п'яти останніх років цей суд не здійснював третейського розгляду спорів, внаслідок чого Регламент третейського суду та Положення про нього не приведені у відповідність із законодавчими змінами. На даний час Харківським союзом страховиків розглядаються питання про доцільність подальшого функціонування третейського суду.

Вищевказані обставини підтверджені відповіддю третейського суду за вих. № 12291 від 29.12.2016, копія якого долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 за №15- рп/2004).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є недержавним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При здійсненні передбаченої ст. З Закону України "Про третейські суди" функції захисту третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України, не здійснюючи правосуддя.

Таким чином Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду.

У абзаці 2 п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 зазначається про те, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до положень ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. З ст. 1 ГПК України кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Отже, суд вважає, що за умов неможливості реалізації права на захист своїх прав та інтересів шляхом розгляду відповідного спору між сторонами Постійно діючим третейським судом ( м. Харків, вул. Коломенська, 15) чинне законодавство України жодним чином не позбавляє ліквідатора конституційного права на звернення до господарського суду з відповідною заявою в межах справи про банкрутство. Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що в заяві ліквідатором наведені інші правові підстави для звернення до суду з відповідною заявою, тому посилання представника ОСОБА_2 на неможливість її розгляду судом, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно заявлених вимог за заявою, суд вважає вимогу ліквідатора не підлягаючою задоволенню з огляду на наступне.

24.12.2009 р. між ОСОБА_2 та ПАТ "ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФОНД ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА" було укладено Договір займу № 24/12-01 від 24.12.2009 р.

В подальшому, 07.07.2010 р. між АТ «НТІ ТТР» (Новий боржник) та ОСОБА_2 (Первісний боржник) було укладено Договір переведення боргу №07/07/03 від 07.07.2010 р., відповідно до п.2 якого, борг, який переводиться на Нового боржника в рамках даного договору, включає в себе зобов'язання Первісного боржника по поверненню суми займу по Основному договору в розмірі 5 000 000,00 грн.

Пунктом 4. Договору переведення боргу встановлено, що Первісний боржник (ОСОБА_2В.) зобов'язаний компенсувати Новому боржнику (АТ «НТІ ТТР») борг, який переводиться на Нового боржника в порядку та на умовах, визначених даним договором, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 5 000 000,00 грн. на поточний рахунок Нового боржника в строк до 01 червня 2011 року.

Але матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань перед АТ «НТІ ТТР», в термін до 01 червня 2011р. грошові кошти не перерахувала, внаслідок чого заборгованість за вказаним Договором за даними бухгалтерського обліку АТ «НТІ ТТР», складає 5 000 000,00 грн.

У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. У відповідності до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Матеріали справи містять заяву представника ОСОБА_2, подану по справі № 719/16 про застосування строку позовної давності у справі про банкрутство.

Враховуючи, що ліквідатором заяву подано до суду після закінчення трирічного строку позовної давності (01.06.2014р.), доказів поважних причин пропуску строку позовної давності суду не подано, вимог про відновлення пропущеного строку не заявлено, суд вважає, що в задоволенні заяви ліквідатора необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.4-1, 12, 16, 86 ГПК України, ст.ст. 10, 23, 40,41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 257, 267 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута з ОСОБА_2 (вх. №1000) відмовити.

Ухвалу направити банкруту, ліквідатору, ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3