"13" березня 2017 р.Справа № 921/112/17-г/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" вул. Набережно-Корчуватська, 136 оф.4, м. Київ, адреса для кореспонденції: пр-т Возз'єднання, 15, оф. 501, м. Київ, 02160
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Адоніс" вул. Залізнична, 47, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260
про cтягнення заборгованості в сумі 575 690, 27 грн.
За участі представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність від 16.02.2017 р.;
відповідача: ОСОБА_3, наказ №10 від 17.05.2000 р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" про cтягнення заборгованості в сумі 575 690, 27 грн, з яких: 345 159,60 грн - основна заборгованість, 22 444,91 грн - три відсотки річних, 208 085,76 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно умов договору №05/07-13 від 05.07.2013 р. купівлі-продажу запасних запчастин та обладнання, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою господарського суду від 06.02.2017 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 20.02.2017 р., який відкладався на 13.03.2017 р.
Представник позивача в судове засідання 13.03.2017 р. прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить суд позов задоволити. Крім того, представником позивача представлено оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви в якості додатків. В судовому засіданні 13 березня 2017 року судом здійснено огляд та звіряння вищезазначених оригіналів документів із належними в матеріалах справи копіями. Після чого, оригінали повернуті представнику позивача.
В судове засідання 13.03.2017 р. прибув представник відповідача. Згідно усних пояснень присутнього в судовому засіданні представника, а також письмового відзиву на позов № 3/02 від 10.02.2017 р. (вх.№ 7469 від 13.03.2017 р.), товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс" позовні вимоги про стягнення 345 159,60 грн основної заборгованості визнає в повному обсязі, щодо стягнення 22 444,91 грн трьох відсотків річних та 208 085,76 грн інфляційних втрат також не заперечує, однак при вирішенні данного спору просить суд врахувати важке фінансово - економічне становище відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
28.08.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" (надалі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (надалі - Покупець), укладено договір про купівлю - продаж запасних частин та обладнання № 05/07-13 (надалі - Договір), згідно умов якого продавець зобов'язався передати Покупцеві у власність запасні частини та обладнання згідно специфікацій до договору, Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в сумі 345 159,60 грн, в тому числі ПДВ, в порядку та строки, визначені Договором та специфікаціями до нього (п.п. 1.1. Договору).
Так, згідно специфікації № 1 від 05.07.2013 р. позивачем передано відповідачеві, згідно видаткової накладної № 233 від 29.08.2013 р., товар на загальну суму 24 360,00 грн. Від ТОВ "Адоніс" вказаний у специфікації № 1 товар прийняв директор ОСОБА_3 згідно довіреності на отримання цінностей № 10 від 28.08.2013 р.
Відповідно до специфікації № 2 від 05.07.2013 р. позивачем передано відповідачеві, згідно видаткової накладної № 124 від 30.04.2014 р., товар на загальну суму 240 000,00 грн. Від ТОВ "Адоніс" вказаний у специфікації № 2 товар прийняв директор ОСОБА_3 згідно довіреності на отримання цінностей № 3 від 30.04.2014 р.
Згідно специфікації № 3 від 05.07.2013 р. позивачем передано відповідачеві, згідно видаткової накладної № 372 від 30.09.2014 р., товар на загальну суму 33 759,60 грн. Від ТОВ "Адоніс" вказаний у специфікації № 3 товар прийняв директор ОСОБА_3 згідно довіреності на отримання цінностей від 29.09.2014 р.
Також, згідно специфікації № 4 від 05.07.2013 р. позивачем передано відповідачеві, згідно видаткової накладної № 502 від 31.12.2014 р., товар на загальну суму 47 040,00 грн. Від ТОВ "Адоніс" вказаний у специфікації № 4 товар прийняв директор ОСОБА_3 згідно довіреності на отримання цінностей № 10 від 30.12.2014 р.
Крім того, факт поставки товариством з обмежено відповідальністю "Промтехсервіс Ко" товару Покупцеві підтверджується належним чином оформленими податковими накладними на кожну партію товару.
Вищезазначені первинні документи підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, а також скріплені їх печатками, а тому суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару відповідачу на суму 345 159,60 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Однак, вартість отриманого товару не оплачена та, відповідно, заборгованість відповідача перед ТОВ "Промтехсервіс Ко" на час звернення із позовом до суду становить 345 159,60 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 22 444,91 грн, а також інфляційні нарахування в сумі 208 085,76 грн.
Згідно п. 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Так, згідно ч.3 п. 3.2 вищевказаної постанови № 14 від 17.12.2013 р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, судом самостійно здійснено власний розрахунок з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що до задоволення підлягають 3% річних в сумі 22 416,56 грн та інфляційні нарахування в заявленій до стягнення сумі, тобто 208 085,76 грн. При цьому, в частині позовних вимог про стягнення 28,32 грн 3% річних в позові слід відмовити.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно із ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнав, проте доказів погашення заборгованості суду не подав, а тому суд позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" 345 159,60 ргн боргу, 3% річних в сумі 22 416,56 грн та інфляційних нарахувань в сумі 208 085,76 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та не заперечені відповідачем.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (вул. Залізнична, 47, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 05517357) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" (вул Набережно-Корчуватська, 136, оф.4, м. Київ (поштова адреса:пр-т Воз'єднання, 15, оф. 501, м.Київ 160), ідентифікаційний код 25586946)
- 345 159 (триста сорок пять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн 60 коп. боргу;
-208 085 (двісті вісім тисяч вісімдесят п'ять) грн 76 коп. інфляційних нарахувань;
- 22 416 (двадцять дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 56 кон - 3% річних
-8634 (вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн 91 коп. судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 15.03.2017 через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька