"09" березня 2017 р.Справа № 916/287/17
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
секретар судового засідання Себова О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №197 від 11.01.2017р.; ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 07.03.2017р.
Від відповідача-1: ОСОБА_3 - на підставі довіреності №28 від 17.01.2017р.;
Від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний Інститут морського транспорту “Чорноморндіпроект” до відповідача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 220 877,33 грн., -
Суть спору: 02.02.2017р. Державне підприємство “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний Інститут морського транспорту “Чорноморндіпроект” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4 підприємства “Морська-пошуково-рятувальна служба” та Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 220 877,33 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2017р. було порушено провадження по справі № 916/287/17 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 20.02.2017 року представником відповідача-1 було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні 06.03.2017 року представником відповідача-2 було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні 09.03.2017 року представником позивача було надано суду пояснення по справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2017р. провадження по справі №916/287/17 відносно ОСОБА_4 підприємства “Морська-пошуково-рятувальна служба” було припинено.
09.03.2017 р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
08.05.2012р. між Державним підприємством “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний Інститут морського транспорту “Чорноморндіпроект” (надалі - виконавець) та ОСОБА_4 підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» (надалі - замовник) було укладено Договір №802-1/49 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого, замовик доручає, а виконавець приймає на себе розробку робочого проекту будівництва об'єкта «Мобільне приміщення для укриття пошуково-рятувальних катерів і несення вахти екіпажу в порту Керч».
Згідно додатку №1 до Договору, затверджено Календарний план виконання робіт, роботи виконуються у 3 етапи:
1-й етап: Передпроектні проробки вибору місць розташування об'єкта будівництва в порту та збір вихідних даних для проектування;
2-й етап: Розробка робочого проекту;
3-и етап: Супроводження розгляду робочого проекту "Укрдержекспертизою".
Як зазначає позивач, 25.06.2012р. він виконанв та передав, а замовник прийняв за актом здачі-приймання №1 від 25.06.2012р роботи 1-го етапу вартістю 45 208,60 грн. у т.ч. ПДВ.
Крім того, 04.03.2013р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою змінили нумерацію пунктів Розділу 3 Договору та виклали у новій редакції Календарний план в частині строки виконання етапів робіт за Договором.
Однак, згідно Постанови КМУ від 14.08.2013р. № 584 казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» було реорганізоване шляхом його приєднання до Державногс підприємства «Адміністрація морських портів України».
В наслідок чого, 24.02.2014р. між ДП «Чорноморндіпроект» та ДП «Адміністрація морських портів України» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої Адміністрація в собі її філії - «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла на себе всі права та обов'язки за цим Договором.
ДП «Адміністрація морських портів України» в собі її філії - «Морська пошуково-рятувальне служба» Листом від 02.06.2014р. №1/22/1267-14 відмовився від Договору, вказавши, ще він не потребує його завершення.
Однак, як вказує позивач, ДП «Адміністрація морських портів України» не оплатило вартість частково виконаних робіт 2-го етапу, які були передані йому 07.02.2014р. за Накладною №10, яка складає 209 189,39 грн., у т.ч. ПДВ.
Як зазначає позивач, загальна вартість виконаних Позивачем робіт 1-го та 2-го етапів складає 254 397,99 грн. Відповідач за виконану роботу по Договору сплатив лише 138 161,97грн. Таким чином, на думку позивача борг відповідача за виконані роботи 2-го етапу робіт по Договору становить 116 236,02 грн.
З наведених підстав, Державне підприємство “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний Інститут морського транспорту “Чорноморндіпроект” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4 підприємства “Морська-пошуково-рятувальна служба” та Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про стягнення солідарно з ОСОБА_4 підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 220 877,33 грн., з яких 116 236,02 грн. - основного боргу, 95 402,93 грн. - інфляційних втрат та 9 238,38 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2017р. провадження по справі №916/287/17 відносно ОСОБА_4 підприємства “Морська-пошуково-рятувальна служба” було припинено.
Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі Договору №802-1/49 від 08.05.2012р., відповідно до п.1.1 якого, замовик доручає, а виконавець приймає на себе розробку робочого проекту будівництва об'єкта «Мобільне приміщення для укриття пошуково-рятувальних катерів і несення вахти екіпажу в порту Керч».
Проаналізувавши вищезазначений договір, господарський суд доходить до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в якості підтвердження виконаних робіт за договором посилається на акт №1 від 25.06.2012р. здачі-приймання за договором №802-1/№49 від 08.05.2012р. та накладну №10 від 30.01.2014р.
Однак, вказані докази не є належними та припустимими доказами, що підтверджують виконання позивачем робіт за договором №802-1/49 від 08.05.2012р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року N88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Таким чином, належними та допустимими доказами виконання позивачем робіт за договором, є первинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій, які містять всі реквізити первинних документів зазначених в ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та в Наказі Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зокрема за договором підряду такими первинними документами є акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, враховуючи ті обставини що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що викладені у позовній заяві, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Державного підприємства “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний Інститут морського транспорту “Чорноморндіпроект” до відповідача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 220 877,33 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 14 березня 2017 р.
Суддя Ю.О. Зайцев