Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" березня 2017 р.Справа № 922/540/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 50 000,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність №3 від 29.12.2016р.;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", в якій позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 28.02.2016р. та 06.03.2016р. клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом задоволено та справа розглядається за відсутності представника позивача.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав 02.03.2017р. відзив на позовну заяву за вх.№7415, в якому зазначав, що позивач виставив відповідачу претензію 01.12.2016р. на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за ДТП, в якому винним є ОСОБА_3, який був застрахований в Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія". Відповідачем було замовлено авто товарознавче дослідження на предмет встановлення дійсної вартості відновлюваного ремонту з урахуванням зносу автомобілю Toyota Rav 4 (пошкоджений у ДТП автомобіль) виконане суб'єктом оціночної діяльності, яке згідно висновку становить 35 425,69 грн. Відповідач зазначав, що сума у розмірі 35 425,69 грн. були відшкодовані відповідачем в межах 90 денного строку від дня одержання претензії, а саме 01.03.2017р. Також, відповідач зазначав, що загальний розмір збитку позивач обґрунтовує рахунком на оплату №526 від 03.08.2016р. та ремонтною калькуляцією, проте дані документи не можуть вважатись належним доказом розміру збитку, оскільки проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування, яке й було замовлено відповідачем та сума вартості ремонту пошкодженого автомобіля була відшкодована відповідачу, а отже на думку відповідача не має підстав для задоволення позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.11.2015р. між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 70859а5хш р., "Все включено" (далі по тексту - договір добровільного страхування), згідно якого АТ "СК "АХА Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
29.07.2016 р. в місті Харкові по вул. Шевченка 223 відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої транспортним засобом DAEWOO Lanos номерний знак АХ7902АC під керуванням ОСОБА_3, номер кузова НОМЕР_2, (страховий поліс №АІ8865257), дійсний до 22.06.2016 р., виданий ТДВ “Міжнародна СК” (відповідач у даній справі) було пошкоджено транспортний засіб "Тоуоta RAV 4", реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, (довідка про дорожньо-транспортну пригоду №7259971, що належить ОСОБА_4.
02.08.2016 р. (ДТП 29.07.2016 р.) власник застрахованого транспортного засобу звернувся до позивача із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
30.08.2016 р. позивач сплатив на користь власника застрахованого транспортного засобу суму страхового відшкодування в розмірі 51773,45 грн. згідно платіжного доручення №264 015 від 30.08.2016р.
Згідно довідки № 97259971, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (недодержання дистанції). За фактом правопорушення було складено протокол АП2 097709 від 29.07.2016р. за ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського районного суду міста Харкова від 30.08.2016 р. у справі №640/12626/16-п (провадження № 3/640/3169/2016) ОСОБА_3 було визнано винним у порушенні п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, накладено на нього адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Вказана постанова набрала законної сили.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем у даній справі, що підтверджується полісом №АІ/8865257 від 29.01.2017р., дійсним до 29.01.2017р. Згідно полісу, розмір франшизи складає 0,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із претензією про компенсацію витрат в сумі 51 773,45 грн. від 23.11.2016р. за вих.№ЕЛ_1366.
Як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, останній отримав вказану вимогу - 01.12.2016 р., але відповідач витрати в сумі 51 773,45 грн. позивачу не відшкодував, що й зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про страхування”, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування”, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
01.12.2016 року відповідач одержав претензію позивача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу Ел_1366 від 23.11.2016 року.
Згідно п.3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування", п. 22.1. ст. 22 Закону, до обов'язків страховика належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку, визначення поняття якого викладено в ст. 6 Закону.
Відповідач згідно п. 22.1. ст. 22, ст. 29 Закону України "Про страхування", має обов'язок відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а саме відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Зазначений порядок визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом Мін'юсту України, Фонду Держмайна України 24.11.2003 р. №142/5/2092 (в ред. Наказу від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159).
Відповідно п. 7.38 ОСОБА_5 Ез (коефіцієнт зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. В інших випадках розраховується коефіцієнт зносу. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ - Тоуоta RAV 4, д.н.з. НОМЕР_3, рік випуску вказаного транспортного засобу 2009.
Відповідачем було замовлено у суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 (сертифікат №885/15 від 10.11.2015р.) авто товарознавче дослідження на предмет встановлення відновлюваного ремонту Тоуоta RAV 4, д.н.з. НОМЕР_3. Відповідно до звіту №204/11/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 01.02.2017 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобілю НОМЕР_5, становить 35 425,69 грн.
Згідно ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Згідно ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Порядок оцінки розміру збитків визначається відповідно до положень ОСОБА_5. Таким чином, належним підтвердженням розміру збитків є висновок експерта, або спеціаліста - авто товарознавця.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Загальний розмір збитку позивач обґрунтовує: рахунком на оплату №526 від 03 серпня 2016 р. ТОВ "АВТОАРТ" на суму 51 773,45 грн., але вказана особа не має статусу оцінювача.
Крім того, у вказаному рахунку не зазначається перелік, робіт, матеріалів, запасних частин, їх вартість, вартість нормогодини, які запасні частини і складові підлягають ремонту або заміни, вартість і склад використаних лакофарбових матеріалів і т.п. Лише вказано "оплата за запасні частини і ремонт", тобто не вказано по усуненню яких пошкоджень автотранспортного засобу здійснювались роботи, отримані внаслідок ДТП 29.07.2016 року, або інші. До матеріалів справи не додано фотознімків пошкодженого транспортного засобу з візуалізацією пошкоджень.
Відповідно до цього матеріали додані позивачем до позовної заяви не є належним та допустимим доказом в обґрунтування понесених витрат на відшкодування ремонту.
Відповідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страхове відшкодування сплачується страховиком (відповідачем) не пізніше 90 днів з дня отримання відповідної заяви від особи, що має право на одержання страхового відшкодування.
Частиною 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його - не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Судом встановлено, що страхове відшкодування в розмірі 35 425,69 грн. було сплачено відповідачем на користь позивача 01.03.2017 року, що підтверджується страховим актом №9626 від 01.03.2017 року, а також платіжним дорученням від 01.03.2017р. №414.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо встановлення розміру понесених на відшкодування ремонту транспортного засобу - "Тоуоta RAV 4", д/н НОМЕР_3, а відповідачем було відшкодовано витрати на відновлення пошкоджень транспортного засобу заподіяних ДТП у відповідності до вимог ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
З огляду на наведене, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.ст. 6, 25, 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 22, 35, 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 13.03.2017 р.
Суддя ОСОБА_6