ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.03.2017Справа №910/21967/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд»
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Палій Ю.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явився.
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 45262,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.10.2004 між сторонами укладено Договір №530359 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого позивач здійснював відповідачу постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року.
Відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.09.2016 у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 31096,56 грн.
Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 1477,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 12688,75 грн. за період з лютого 2015 року по серпень 2016 року.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 порушено провадження у справі №910/21967/16 та призначено її до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/2742 від 27.12.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/21967/16 у зв'язку зі звільненням судді Домнічевої І.О.
27.12.2016 в результаті проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, справа №910/21967/16 передана на розгляд судді Маринченко Я.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2016 прийнято до провадження справу №910/21967/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач присутність уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Судом встановлено, що 15.10.2004 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація, постачальник) та Державним підприємством «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (абонент, споживач) укладено Договір №530359, за умовами якого постачальник зобов'язався та поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.
Згідно п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п.2.3.2 договору).
Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 249,8 Гкал/рік. Пунктом 3 цього ж додатку передбачено право споживача ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць днів до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п.2 додатку №4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Пунктом 3 цього ж додатку визначено, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 4 додатку №4 до договору абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (п.5 додатку №4).
Відповідно до п.7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Пунктом 8.1 договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 Договору).
Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, позивач на підставі вказаного договору здійснював відповідачу постачання теплової енергії в гарячій воді для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання.
На виконання умов вказаного договору позивачем у січні 2015 року поставлено теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками, на суму 43096,56 грн.
Разом з тим, як встановлено судом з пояснень представника позивача та матеріалів справи, станом на час звернення позивача до суду з позовом - 30.11.2016, відповідачем за вказаний період розрахунок за поставлену теплову енергію проведено не у повному обсязі, зокрема сплачено 12000 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 31096,56 грн.
Вказана заборгованість також підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту Державним підприємством «Об'єднання спортивно-господарських споруд» теплову енергію відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 31096,56 грн.
Доказів існування між сторонами спору щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії суду не надано.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленої теплової енергії утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про наявність підстав для її стягнення на користь позивача за січень 2015 року в розмірі 31096,56 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1477,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12688,75 грн. за період з лютого 2015 по серпень 2016. Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування також підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема виконання передбачених договором зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42; ідентифікаційний код 37102382) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 31096 (тридцять одна тисяча дев'яносто шість) грн. 56 коп. заборгованості, 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 30 коп. 3% річних, 12688 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 14.03.2017
Суддя Я.В. Маринченко