14 березня 2017 року Справа № 910/11439/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ (далі - Товариство),
на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016
зі справи № 910/11439/16
за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,
до Товариства
про стягнення пені в сумі 50 000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Рижук Є.М.,
відповідача - Коваленко Н.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про стягнення 50 000 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу, накладеного на Товариство рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.03.2014 №18/01-р/к "Про визнання вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №158-01/12.13 (далі - Рішення №18/01-р/к).
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2016 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко А.І. і Гончаров С.А.): позов задоволено; стягнуто з Товариства в доход державного бюджету України 50 000 грн. пені і 1 378 грн. судового збору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу з посиланням на положення Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про судоустрій і статус суддів", Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Кодексу адміністративного судочинства України мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.
Позивачем до Вищого господарського суду України подано "клопотання про процесуальне правонаступництво", в якому міститься прохання замінити позивача у справі - Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22873444; адреса: 01001 м.Київ, вул. Хрещатик, 50-Б) правонаступником - Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826; адреса: 03035 м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського 45). Дане клопотання мотивоване тим, що:
- відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 26.10.2015 №36-рп "Про припинення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України" назване відділення припинено шляхом приєднання до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
- за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з якого додано до клопотання) запис про припинення юридичної особи - Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України внесено до названого Реєстру 08.02.2017, а правонаступником цієї юридичної особи є Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 25 ГПК України:
- у разі, зокрема, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу;
- усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив;
- про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України вважає за необхідне задовольнити заявлене клопотання позивача зі справи (далі - територіальне відділення АМК).
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Згідно з Рішенням №18/01-р/к:
- визнано, що Товариство протягом періоду з 01.01.2012 по 30.06.2013 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з видачі технічних умов на приєднання об'єктів споживачів до електронних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства, розташованих на території м. Києва (далі - ТУ), з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (пункт 1);
- дії Товариства, що полягають у встановленні завищеної вартості послуг з видачі ТУ, шляхом необґрунтованого включення у прямі витрати витрат з оплати праці заступника начальника управління перспективного розвитку, керівника групи, економіста І категорії, витрати із заробітної плати яких відносяться до загальновиробничих витрат, визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі ТУ, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
- за відповідне порушення на Товариство згідно з абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону накладено штраф у сумі 50 000 грн. (пункт 3);
- Товариство зобов'язано припинити відповідне порушення шляхом приведення вартості послуг з видачі ТУ до економічно обґрунтованого рівня, про що повідомити територіальне відділення АМК у двомісячний строк з дня отримання рішення (пункт 4).
Рішення №18/01-р/к отримане Товариством 07.04.2014, а строк сплати штрафу закінчився 10.06.2014.
Товариство сплатило штраф 11.12.2014.
Товариство зазначило, що Рішення №18/01-р/к було оскаржене ним до Окружного адміністративного суду міста Києва, а зобов'язання зі сплати цього штрафу Товариством виконано достроково, без пропущення встановленого для цього строку.
Оскільки Рішення №18/01-р/к оскаржувалося до адміністративного, а не до господарського суду, то переривання строку сплати Товариством штрафу не відбулося.
Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 185, сума пені за 1 день такого прострочення - 750 грн., отже, за весь період прострочення пеня складала б 135 000 грн., але з урахуванням припису частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" стягненню з Товариства підлягає 50 000 грн. пені.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми пені 50 000 грн.
Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":
- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);
- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина п'ята);
- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують, зокрема, пеню в судовому порядку (частина сьома).
Частиною першою статті 60 названого Закону передбачено, що: заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши факт і період прострочення Товариством сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням №18/01-р/к, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
Так, безпідставними є посилання на належність справи, пов'язаної з оскарженням Товариством Рішення №18/01-р/к, до юрисдикції адміністративного суду (в даному разі Окружного адміністративного суду міста Києва).
Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 17.06.2015 зі справи №910/1331/14 викладено правовий висновок, за яким з огляду на зміст частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та зважаючи на положення статті 12 ГПК України, частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України (за винятком вирішення справ щодо оскарження рішень названого Комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель). Такий же висновок вміщено і в постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 зі справи 818/3383/13-а.
Відповідні висновки, за приписами статей 82 і 11128 ГПК України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні ними норм права.
Оскільки ж нарахування пені, згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зупиняється на час розгляду чи перегляду рішення органу Антимонопольного комітету України саме господарським судом, то звернення Товариства до адміністративного суду не тягло за собою наслідків у вигляді такого зупинення нарахування. Про це йдеться і в абзаці другому підпункту 20.2 пункту 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", де зазначено, що припинення та зупинення нарахування пені відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.
Не беруться до уваги й доводи скаржника, пов'язані із застосуванням частини четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Ця норма взагалі не регулює спірні правовідносини в даній справі, оскільки в ній ідеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, а не про зупинення нарахування пені (про яке зазначається у частині п'ятій статті 56 названого Закону). Зупинення виконання рішення і зупинення нарахування пені за прострочення оплати штрафу - це різні правові поняття, аж ніяк не тотожні одне одному.
До того ж згаданою частиною четвертою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням провадження у справі про визнання такого рішення недійсним лише якщо це провадження порушено господарським, а не будь-яким іншим судом.
Відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується. Про це зазначено і в абзаці третьому пункту 2 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15. Так само не застосовуються до згаданих відносин строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (абзац другий пункту 5 тієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України), оскільки Законами України "Про захист економічної конкуренції" і "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення конкурентного законодавства.
До того ж, як правильно відзначено судами, нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу; тому під час такого нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 25, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Замінити позивача у справі №910/11439/16 - Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22873444; адреса: вул. Хрещатик, 50-Б, м.Київ, 01001) правонаступником - Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826; адреса: вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м.Київ, 03035).
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 зі справи № 910/11439/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б. Львов
Суддя В. Студенець