13.03.2017 Справа № 904/1539/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 2-Г/17 від 23.01.2017
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення основного боргу у розмірі 72903, 74 грн., трьох відсотків річних у сумі 11960, 62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 52312, 54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 19/11-15 від 19.11.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.03.2017.
13.03.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 52312, 54 грн., 11960, 62 грн. три відсотки річних та 2058 грн. судового збору.
Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Вищевказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не приймається судом до розгляду, оскільки позивачем не додано доказів направлення даної заяви на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 41).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
19.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 19/11-15 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти товар покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар в строки та на умовах , передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору, предметом договору є товар, зазначений у видаткових накладних, підписаних сторонами в рамках цього договору.
Постачальник здійснює поставку товару окремими партіями. Партією є товар, передача
оформлена однією накладною (п. 2.1 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі. Оплата вартості товару підтверджує замовлення товару. Оплата поставленого товару здійснюється протягом 5 робочих днів з дати поставки товару. У виключних випадках за погодженням сторін строк оплати може бути більший 5 робочих днів, але в будь-якому випадку всі оплати за поставлений товар мають бути здійснені до кінця поточного року, в якому відбулися відповідні поставки.
На виконання умов договору, позивач у період з 20.11.2015 по 27.11.2015 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1072028, 74 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (арк. с. 16-20).
Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 939125 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. с. 22-28).
Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складала 72903 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Після звернення позивача із даним позовом до суду (14.02.2017, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позов надійшов до суду, арк. с. 36), відповідачем було здійснено сплату основного боргу, а саме 15.02.2017 сплачено 30000 грн. та 01.03.2017 - 42903, 74 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих позивачем (арк. с. 44-45).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 72903, 74 грн. підлягає припиненню, відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 у розмірі 11960, 62 грн. та інфляційні втрати за період грудень 2015 - грудень 2016 у сумі 52312, 54 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 11960, 62 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 44478, 48 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1940, 14 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 72903, 74 грн. припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд. 8, офіс 1 ; ідентифікаційний код 36607407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 4, корп. 2, офіс 225; ідентифікаційний код 39844977) три відсотки річних у сумі 11960, 62 грн., інфляційні втрати у розмірі 44478, 48 грн. та 1940, 14 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.03.2017
Суддя ОСОБА_2