13.03.2017 Справа № 904/3/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська заізниця", м. Дніпро, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 14 870,46 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: Русанова В.В., дов. від 25.10.2016; Богачова С.О., дов. від 02.02.2017;
від відповідача: ОСОБА_4, дов. від 12.01.2017;
від третьої особи: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якій з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути заборгованість по орендній платі за грудень 2015 року в сумі 14 870,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №12/02-3596-ОД від 15.09.2009 року, у рахуванням змін, внесених додатковим договором від 10.03.2016 року, згідно якого, права на отримання 100% орендних платежів перейшли до ПАТ «Українська залізниця».
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума орендної плати за грудень 2015 року, була сплачена на користь первісного кредитора (орендодавця - РВ ФДМ України по Дніпропетровській області). При цьому, Відповідач зазначає, що оскільки його не було письмово повідомлений про зміну сторони у зобов'язанні, в силу приписів ст. 516 ЦК України, виконання обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Третя особа надала суду свої письмові пояснення, за змістом яких проти заявлених Позивачем вимог заперечувала, посилаючись на те, що заміна сторони у договорі оренди №12/02-3596-ОД від 15.09.2009 року, мала відбуватися за участю попереднього кредитора (РВ ФДМ України по Дніпропетровській області), при цьому, додатковий договір до Договору оренди, укладений без участі регіонального відділення, та є недійсним, в зв'язку з невідповідністю приписам ст. 513 ЦК України.
В судовому засіданні 02.03.2017 року оголошувалася перерва до 13.03.2017 року, згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 13.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та інших учасників судового процесу, дослідивши подані докази, господарський суд, -
15.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого мана, що належить до державної власності № 12/02-3596-ОД.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення з прибудовою площею 347,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий ріг, вул. Кириленко, 14/77, що перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку від 07.09.2009 року і становить 970908 грн.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно умов п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі по тексту - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2009 року 12136,35 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2009 визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень.
Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 8495,45 грн.;
- 30% балансоутримувачу у розмірі 3640,90 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 10.1, цей договір укладено строком на 2 роки, і діє з 15.09.2009 до 14.09.2011 включно.
На виконання умов, Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.09.2009 року, який складено за участю балансоутримувача.
Протягом дії договору, сторонами було укладено ряд додаткових угод щодо зміни умов в частині розміру орендної плати та строку оренди.
За останньою додатковою угодою, яка укладена між Відповідачем та РВ ФДМ України по Дніпропетровській області в якості орендодавця, строк дії договору було продовжено до 28.02.2018 року.
Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону, переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
18.08.2015 року Міністерством інфраструктури України, затверджено передавальний акт по ДП «Придніпровська залізниця», зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», а також, зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».
Згідно зазначених документів, майно, що є об'єктом оренди за договором № 12/02-3596-ОД, передано до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».
Згідно зі ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Статут).
Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
З урахуванням наведених вище норм права та положень статуту ПАТ «Українська залізниця», слід дійти висновку, що з моменту складання передавального акта та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», та державної реєстрації зазначеної юридичної особи, остання набула право власності на майно, в тому числі, об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором № 12/02-3596-ОД.
Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Аналогічні положення закріплені частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Умовами п. 10.7. Договору оренди № 12/02-3596-ОД передбачено, що перехід права власності на Майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступника).
Таким чином, в зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до Позивача перейшли права та обов'язки Орендодавця по договору оренди № 12/02-3596-ОД.
З метою оформлення заміни сторони у зобов'язанні, 10.03.2016 року між ПАТ «Українська залізниця» та ФОП ОСОБА_1, було укладено Додатковий договір до Договору оренди № 12/02-3596-ОД, за змістом якого сторони визначили, що орендодавцем по договору, на користь якого належить сплата 100 % орендних платежів, є ПАТ «Укрзалізниця». Крім того, сторони змінили умови щодо терміну дії договору, визначивши його до 31.03.2016 року, а також, передбачили, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини Сторін, що виникли з 01.12.2015 року.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом позову ПАТ «Укрзалізниця» за даним позовом, є стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2015 року у розмірі 14 870,46 грн.
Заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач надав суду докази оплати зазначеної суми боргу на користь первісного кредитора - орендодавця, шляхом її перерахування до державного бюджету 03.02.2016 року (а.с. 77).
Зі свого боку, Позивач зазначив, що сплата орендних платежів на грудень 2015 року, мала бути здійснена на користь ПАТ «Укрзалізниця», згідно Додаткового договору від 10.03.2016 року, дія якого розповсюджувалася на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015 року.
Як вище встановлено судом, внаслідок переходу до Позивача права власності на майно, яке є об'єктом оренди по договору № 12/02-3596-ОД, останній набув права та обов'язків орендаря за вказаним договором, в тому числі права вимагати сплати орендних платежів, тобто, прав кредитора у зобов'язанні.
В силу приписів ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали справи не містять доказів, в підтвердження того, що до здійснення платежу від 03.02.2016 року, Відповідача було письмово повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло за договором оренди № 12/02-3596-ОД.
В якості доказу повідомлення Відповідача про заміну кредитора, суд приймає до уваги факт укладення Додаткового договору до Договору оренди нерухомого майна № 12/02-3596-ОД, підписання якого відбулося лише 10.03.2016 року.
Таким чином, виконання Відповідачем 03.02.2016 свого обов'язку на користь первісного кредитора, слід вважати належним виконанням, що виключає підстави для задоволення заявленого позову.
Суд вважає безпідставним доводи Позивача відносно розповсюдження дії Додаткового договору від 10.03.2016 на зобов'язання стосовно сплати орендних платежів за грудень 2015 року, адже як вище встановлено судом, станом на дату укладення Додаткового договору, зобов'язання з орендної плати за грудень 2015 року, припинило своє існування в зв'язку з виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Суд критично оцінює доводи Третьої особи з посиланням на те, що в силу ст. 513 ЦК України, заміна сторони у договорі оренди №12/02-3596-ОД від 15.09.2009 року мала відбуватися за участю попереднього кредитора (РВ ФДМ України по Дніпропетровській області). При цьому, суд зауважує, що ст. 513 ЦК України застосовуються до випадків заміни кредитора, яка відбувається за правочином (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України), при цьому, у спірних правовідносинах, заміна сторони за договором оренди, відбулася в силу вимог закону, зокрема, ст. 770 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які не передбачають необхідність оформлення відповідної заміни шляхом укладення договору.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на Позивача.
Керуючись статтями, 4, 32, 33, 34, 36, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.03.2017
Суддя О.В. Ліпинський