14 березня 2017 року Справа № 916/2300/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу Одеської міської ради, м. Одеса (далі - Міська рада),
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2016
зі справи № 916/2300/16
за позовом прокурора Одеської області, м. Одеса, в інтересах держави (далі - Прокурор),
до: Міської ради;
Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса (далі - Департамент);
приватного вищого навчального закладу "Одеський коледж комп'ютерних технологій "Сервер", м. Одеса (далі - Коледж),
про визнання незаконним та скасування пункту рішення Міської ради, визнання недійсним договору оренди.
Судове засідання проведено за участю:
Прокурора - Паршутіної Ю.А.,
представника Міської ради - не з'яв.,
представника Департаменту - не з'яв.,
представника Коледжу - не з'яв.,
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано Прокурором в інтересах держави в особі територіальної громади до відповідачів про: визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Міської ради від 16.03.2016 № 476-VII "Про встановлення розміру орендної плати"; визнання недійсним пункту 2.2 нової редакції договору оренди нежитлового приміщення від 06.03.2006 № 20/5, укладеного Департаментом та Коледжем.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2016 (суддя Волков Р.В.) залишено без розгляду відповідну позовну заяву (на підставі, зокрема, пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (колегія суддів у складі: Морщагіна Н.С. - головуючий, Гладишева Т.Я. і Діброва Г.І.): задоволено апеляційну скаргу Прокурора; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Одеської області.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міська рада просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.11.2016 залишити без змін. Скаргу мотивовано необґрунтованістю згаданої постанови, прийняттям її з порушенням норм матеріального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Суд першої інстанції у винесенні ухвали від 07.11.2016 з цієї справи виходив, зокрема, з таких обставин та висновків.
Виходячи з позовних вимог Прокурора, він фактично діє не в інтересах держави, а в інтересах територіальної громади. Водночас "діюче законодавство" не передбачає можливості прокурора звертатися до суду за захистом інтересів територіальної громади. Прокурором не доведено факту порушення інтересів держави, а територіальна громада міста не може бути особою, яка представляє інтереси держави.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано та наведено, зокрема, таке.
У поданих Прокурором місцевому господарському суду 19.10.2016 поясненнях по справі (а.с.72-75) зазначено, що позов поданий ним (Прокурором) як позивачем, з урахуванням того, що:
- Міська рада як орган, що здійснює представництво інтересів територіальної громади м.Одеси, виступає відповідачем за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування пункту 3 названого рішення Міської ради;
- Департамент як орган, якому делеговані повноваження у сфері управління об'єктами комунальної власності, витупає відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсним пункту 2.2 нової редакції згаданого договору;
- отже, Міська рада і Департамент не можуть бути позивачами у справі.
Причиною подання касаційної скарги стала незгода Міської ради із скасуванням ухвали місцевого господарського суду про залишення позову Прокурора без розгляду та з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду.
Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як зазначено в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий звертається з позовною заявою.
Отже, як правильно визначено апеляційним господарським судом, прокурор вправі пред'явити позов в інтересах держави самостійно або в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, зокрема апеляційною, первісно Прокурор дійсно помилково подав позовну заяву зі справи в особі територіальної громади, яка не є ні державним органом, ані органом місцевого самоврядування і тому не могла виступати позивачем у справі. Проте в подальшому, вже після прийняття місцевим господарським судом відповідної позовної заяви (але до винесення цим судом ухвали від 07.11.2016), Прокурор шляхом подання відповідного письмового звернення до того ж суду самостійно виправив цю свою помилку, визначивши позивачем у справі себе (а не територіальну громаду), що узгоджується з положеннями статей 2, 29 ГПК України.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, а тому й неправильно застосував у розгляді справи припис пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України, і цю його помилку виправив вже суд апеляційної інстанції, правомірно скасувавши згадану ухвалу з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду.
Що ж до доведення Прокурором порушення у спірних правовідносинах інтересів держави, то воно могло і може бути здійснене в процесі розгляду даної справи по суті.
Вищий господарський суд України не вбачає наявності визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови, а, отже, й для залишення без змін ухвали місцевого господарського суду зі справи.
З урахуванням наведеного касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 зі справи № 916/2300/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя С. Бондар
Суддя В. Студенець